100 українських поетів грузинською

Нещодавно в грузинському видавництві «Інтелекті» побачила світ авторська антологія українського дипломата, поета, перекладача та літературознавця Рауля Чілачави «100 українських поетів». У книжці представлені переклади грузинською мовою української поезії ХVIII — XXI століть. Твори розміщені у виданні хронологічно — вони відтворюють різні стилі й напрями. До слова, це вже не перша антологія українських віршів, перекладених грузинською, яку впорядкував автор. 2001 року вийшло друком двомовне видання «Серпень. 55 українських поетів».

Розпочинається видання віршами Григорія Сковороди із «Саду божественних пісень», а завершується поезіям львів’янки Маріанни Кіяновської. Представлені також вірші Степана Руданського, Павла Чубинського, Миколи Вороного, Олександра Олеся, Миколи Зерова,  Тодося Осьмачки, Михайла Семенка, Миколи Хвильового, Максима Рильського, Євгена Плужника, Володимира Сосюри, Євгена Маланюка, Олени Теліги, Олега Ольжича, Богдана-Ігоря Антонича, Павла Тичини, Андрія Малишка, Дмитра Павличка, Ліни Костенко, Василя Симоненка, Бориса Олійника, Івана Драча, Миколи Вінграновського, Василя Стуса та інших. Найбільше ж місця відведено творам українських класиків — Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки. Є в книжці й поезії на грузинську тематику (українські поети чимало писали про Грузію). Зокрема, саме «грузинськими поезіями» представлена творчість Миколи Бажана, якого чи не найбільше з українців перекладали грузинською мовою.

Упорядкування книжки Рауль Чілачава розпочав під час своєї служби Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Латвія. Том вийшов доволі «вагомим» — 624 сторінки формату А4. В оформлені використані малюнки заслуженого художника України, лауреата Шевченківської премії Валерія Франчука.

«Це видання 100 українських авторів писали понад два століття, — розповідає у передмові Рауль Чілачава. — Їх упорядкуванню й озвучуванню грузинською мовою я віддав чотири десятиліття, при цьому зробив усе, щоби читач не переймався постійним бажанням заглядати в першотвори і перевіряти, чи там усе так, як у мене. І на обкладинці своє ім’я поставив тому, що став єдиним автором надрукованих тут віршів. Усі вони пройшли через мою душу, там вони переплавлювались і гартувались, набували грузинських рис, тобто «огрузинювались». «Огрузинення» передовсім розумію як розкрій чужої тканини власним лекалом, але так, щоб підкреслити і походження тканини, і майстерність шевця. Я щиро прагнув без мовного насильства зберегти український блиск першотворів, зробити так, щоб і вовки були ситі, і вівці цілі».