Бібліотека як диво

У жвавій частині Стокгольма, у самому його «серці», знаходиться мистецький центр Kulturhuset, де розташовано унікальну дитячу бібліотеку. Вона подобається місцевим мешканцям і справедливо вражає туристів. Ергономічно адаптована, з фірмовим шведським дизайном, ця книгозбірня — направду дивовижне місце для дітей від 0 до 18 років, яке, здається, здатне заохотити до читання кожного, хто лиш переступить її поріг...

Журналістів із різних країн, яких відвідати бібліотеку запросили Посольство Швеції в Україні та «Шведський інститут», на вході просять роззутися — це простір для діток з найменшого віку, і тут має бути чисто, безпечно і по-домашньому.

•  Перші зали — для наймолодших. Тут низенькі полички, де на зручних подушках розташувалися матусі й татусі з зовсім маленькими дітьми — до двох років. Така малеча, звичайно, читати ще не вміє, але, граючись і повзаючи в бібліотеці, тримаючи в руках маленькі і яскраві книжки, привчається до них. Батьки у цей час можуть почитати літературу про виховання, що зручно розміщується у цьому ж відділі.

•  Прямуємо далі — бачимо дуже важливу залу для дітей від 4 до 10 років — того періоду, коли дитина, власне, привчається до регулярного читання. Полиці та шафи тут зроблені з дуба. Дизайн неймовірно гарний — до стелажів ведуть симпатичні сходинки, які дуже подобаються дітям. Деякі з них вони можуть самі пересувати, щоб дістатися до потрібної книжки. Полиці не перевантажені літературою — щоб діти могли легко знайти потрібний том. У книжках ваблять око яскраві ілюстрації, зокрема й відомих у всьому світі шведських дитячих письменників.

«Наші гості тут повинні відчувати себе вільно і бути самими собою, але ми прагнемо також заінтригувати їх — як змістом книжок, так і дизайном приміщення, що спонукає зручно вмоститися і читати», — каже пані Хелена Гомер, директор бібліотеки, яка проводить для нас екскурсію. Вона розповідає, що дітям ця зала нагадує бібліотеку зі школи Гаррі Поттера — з духом старовини та дива. Варто відзначити, тут і справді казково. Кожен відвідувач може знайти собі затишне «таємне» місце для читання — таку собі нішу, приховану за полицями, яка дозволить залишитися наодинці зі світом книжки. Література в цій залі розташована не традиційно, за алфавітом, а згідно з дитячою логікою. Наприклад, на найнижчих поличках — томики історій про тварин, які живуть під землею чи плазунів, а на найвищих — про птахів.

Далі — кімната художньої творчості, де самотужки або за допомогою художника дитина може в своє задоволення помалювати різними фарбами на мольберті. Не секрет, що читання — процес, який надихає, тож натхнення може бути тут втілене у творі образотворчого мистецтва.

•  Наступна зала вражає ще більше — це простір для тінейджерів, в якому із читанням можна поєднувати усі можливі захоплення. У центрі стоїть барвисте дерево, обвішане повідомленнями від дітей. Окрім, власне, книжок — сучасних, класики та яскраво-червоних «багатоповерхових» фантастичних конструкцій для читання, на яких можна зручно сидіти чи лежати, — є тут і безліч інших цікавинок. Є куточок з постерами легендарних гуртів та музичними інструментами — для меломанів. Є сцена та костюми — для охочих підготувати виставу. Є також місце, де можна подивитися екранізацію щойно прочитаної книжки. Дозволено навіть використовувати комп’ютери — тут їх розглядають не як «ворога» книжки, а лише як засіб знайти необхідну інформацію. У просторі бібліотеки, на думку швецьких спеціалістів, дитина взагалі не має зустрічати жодних заборон.

•  Несподівано в книгозбірні можна знайти ще й... кухню, з довгим дерев’яним столом, обладнану усім необхідним для приготування смаколиків. «Насправді на кухні й відбувається більшість розмов про літературу і про життя загалом», — розповідають співробітники. До слова, персонал бібліотеки дуже щирий і завжди готовий допомогти. Однак директор акцентує — працівники не нав’язують свого спілкування юним читачам,  дитина сама може знайти необхідну книжку у каталозі. Але якщо допомога все-таки знадобиться — куратор буде тут як тут. Кожен з них носить фартух, на якому на рівні очей дитини написано ім’я працівника.

«А для дорослих у вас теж є такі бібліотеки?» — не втримався від запитання хтось із групи журналістів. Логічно, що відповідь була ствердною. Проте створювати такі захоплюючі місця саме для дітей — особливо важливо. Адже бібліотека для дорослого — це лише затишок і зручний інтер’єр, для дитини — шлях до книжки.

•  Створення новаторських бібліотек є одним з пріоритетів держави у Швеції. Адже попри надзвичайно високі стандарти життя тут також спостерігається тенденція стрімкого падіння рівня читання серед дітей. Країна намагається боротися з цією проблемою усіма методами — існує навіть посада посла читання. На зустрічі з журналістами пані Йоханна Ліндбек, яка зараз її обіймає, детально розповіла про свою роботу: «Моєю глобальною метою є пропагування читання серед дітей молодшого віку, а також тінейджерів, — розповідає вона. — Для того щоб стати послом, потрібно бути письменником, важливий також педагогічний досвід... Попри моє першочергове завдання, у своїй щоденній роботі я переважно спілкуюся з дорослими — це вчителі, бібліотекарі, журналісти, політики. Я багато подорожую країною, зустрічаюся з людьми із різних її регіонів і звертаю їхню увагу на важливість пропагування читання. Ми активно дискутуємо щодо того, як можуть уживатися світи високих технологій і книжки. У Швеції вже давно всюди багато комп’ютерів, діти звикли користуватися ними, у більшості є й смартфони. Саме з їхньою допомогою вони здебільшого й розважаються, а читання вже не таке популярне, як колись. Особливо нас турбують хлопчики, які традиційно читають менше, ніж дівчатка, а більше зацікавлені ґаджетами... У суспільстві постійно відбуваються дебати щодо того, як відповідати на ці виклики».

•  А поки держава розвиває найрізноманітніші стратегії, спрямовані на зацікавлення дітей літературою. Це і сайти-каталоги книжок, які сподобаються дітям своєю графікою та можливостями, і мандрівні фургончики-бібліотеки, і літературні конкурси та виставки. Оскільки особливої уваги потребують хлопчики, саме для них були запроваджені цікаві експерименти. Наприклад, поєднання читання з... футболом. Шаленої популярності свого часу набула книжка відомого шведського футболіста Златана Ібрагімовича «Я — Златан», всі хлопці одразу захотіли її прочитати. Вона й надихнула освітян запровадити несподівану ініціативу — обов’язкові заняття з читання для відвідувачів футбольних секцій. І цей задум мав успіх.

Не виникає сумніву, що шведські фахівці запропонують ще багато розумних ідей щодо пропагування читання. І їх нам, безперечно, варто переймати — від створення бібліотек до суспільної дискусії про роль книжки для дітей. І головне — робити це не «для галочки», а зі свідомим відчуттям соціальної відповідальності.