Литовська «Поетична весна» на межі літа

Наприкінці травня й на початку червня у Вільнюсі відбувся Міжнародний літературний фестиваль Poezijos pavasaris («Поетична весна»), в якому пощастило брати участь і авторові цих рядків.

l Вражає історичний аспект — головний поетичний фестиваль Вільнюса відбувається з 1965 (!) року. Чи можна уявити в Україні масштабну поетичну подію з такою тривалою історію, яка при цьому водночас апелювала б до традицій і шукала актуальностей у національній літературі, на яку приїздили би поети з різних країн, як молоді, так і класики масштабу поляка Адама Заґаєвського? Саме він був цьогорічним гостем № 1 «Поетичної весни». Його риторичні, побудовані на іграх логіки та інтелектуальних асоціацій вірші, однак, делікатно інкрустовані й цікавими метафорами. Чимало текстів Заґаєвського перекладено й опубліковано в Україні, але, гадаю, наш читач заслуговує на глибше знайомство з його творчістю, особливо з огляду на вельми символічну висоту «мовного бар’єра».

До речі, Адам Заґаєвський розповів, що уважно стежить за подіями в Україні, всіляко підтримує українців і закликає: «Тримайтеся! Ми з вами і за вас!». Взагалі, учасники й гості фестивалю постійно наголошували на солідарності з Україною.

— Ми практично кожен ранок починаємо з пошуку в Інтернеті останніх новин про події у вашій країні! Дуже розуміємо вас, бо переживали щось більш-менш подібне в 1990—1991 роках, — розповідає Евгеніюс Алішанка, один із найяскравіших сьогоднішніх поетів Литви.

— Просто неможливо працювати через українські новини, — сумно посміхаючись, згоджуються з ним поети й перекладачі Донатас Петрошіус і Вітас Декшніс.

Не перелічити, скільки людей підходили до мене та просили переказати в Україні те саме: «Тримайтеся! Не здавайтеся!».

Міжнародна солідарність при цьому не заважала й отримувати задоволення від суто поетичних моментів. Патетична прямота кенійської поезії (Амос Табаліа), ледь іронічний філософізм англомовних ірландських текстів (Пітер Сірр), гра мовними кластерами ісландця Карі Тулініуса, фонетизм поетеси Вілья Туулія Хуотарінен із Фінляндії, весела сентиментальність трохи відомого українцям білоруського автора Андрія Хадановича et cetera, et cetera...

Поетичні читання відбувалися в дуже різних місцях. Ясна річ, у будівлі Спілки письменників, яка була головним організатором фестивалю (наша НСПУ, що зараз прагне організувати низку адекватних міжнародних проектів, цілком могла б повивчати досвід литовських колег). Колись це був міський особняк знаної родини Огінських, і, кажуть, привиди колишніх мешканців дотепер з’являються в його кімнатах і коридорах, щоправда, останнім часом до них долучаються й привиди померлих письменників. «Поетичній весні» ніхто з них не заважав.

Із незвичних локацій для читань можна назвати музей-обсерваторію з «етно-космологічним» присмаком у передмісті Вільнюса. А два дні фестивалю учасники виступали поза столицею — в селах, містах і містечках Литви. На сільських музейних подвір’ях, у бібліотеках, кав’ярнях, поряд зі звичайними будівлями литовських сіл, які багато чим нагадують українські, але відчутно охайніші. Один із таких виступів був присвячений відкриттю меморіальної дошки на честь литовського футуриста Саліса Шемеріса в Клайпеді: як і його українські колеги, Шемеріс був змушений припинити свої експериментування невдовзі після настання радянської влади та утвердження соцреалістичної цензури. Під час іншого в тіні стародавніх дубів, оспіваних ще Адамом Міцкевичем, відбувалося вручення літературної премії регіону Жемайтія, який знаний у Балтії завдяки особливим культурним традиціям і дуже специфічному діалекту. Та найнесподіванішими стали фінальні читання всіх учасників фестивалю. Вони відбулися... в костелі святих Іванів на терені знаменитого ансамблю Вільнюського університету. Костел нині функціонує переважно як концертна зала, проте сучасна поезія в храмі — напрочуд незвична і колоритна.

Приємно, що доволі небагата Литва знаходить можливості для підтримки активного літературного життя й міжнародного взаємообміну. Приємно й те, що завдяки цьому поширюється також інформація про українську літературу: наші автори регулярно беруть участь у литовських фестивалях, а їхні твори так само регулярно виходять там у перекладах. Тим паче, сьогодні в багатьох країнах посилився інтерес не лише до драматичних подій в Україні, а й до нашої культури.