На перехресті мистецтва й релігії

Нещодавно в Харкові, в Свято-Дмитрівському храмі УАПЦ відбувся фестиваль християнської творчості «Обручка Катерини» (назва нагадує, що у ці дні православні вшановують святу Катерину). Учасники провели поетичні читання, їздили у військову частину на українсько-російському кордоні, відкрили виставку та обговорювали місце культури в сьогоднішніх обставинах під час круглого столу.

У сучасній українській культурі й зокрема літературі імідж Харкова не надто пов’язаний із християнськими мотивами. Та тим не менш, «поетичний ранок» (читання розпочались об 11 годині) у трапезній храму виявилися досить цікавими й розмаїтими. На них виступили харків’янки Олена Рибка, Юлія Максимейко й Олена Руда, гості з Києва Катріна Хаддад та Іван Андрусяк і львів’янки Маріанна Кіяновська та Світлана Одинець. У когось із них релігійні моменти у віршах виявляються у вигляді тематики, в інших радше в самому настрої, є тексти, зосереджені на філософічних роздумах, та тексти з грою образів, побудовою цікавих метафор. У той же час можна було познайомитися з виставкою подружжя художників Галини та Ярослава Соболів – їхні роботи є цілими історіями, також не позбавленими релігійного контексту.

Після поетично-виставкової частини відбувся круглий стіл «Ніхто більшої любови не має понад ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». Поети, художники й гості фестивалю обговорювали становище мистецтва і митця під час війни. Більшість присутніх, здається, зійшлися в тому, що сьогодні важливо не лише підтримувати оборону рідної країни, піднімати дух бійцям (учасники фестивалю відвідували українських солдатів, що несуть службу на кордоні з Росією), але й уникати мови ненависті, пропагувати людяність, тобто дбати про те, якою буде Україна після війни, яка колись усе-таки мусить скінчитися.

СВІТЛАНА ОДИНЕЦЬ, ОЛЕНА РИБКА, КАТРІНА ХАДДАД

«Дуже важливо, щоб ми не пускали в нашу мову структури ненависті, не посилювали лайку, образу, дегуманізацію ворога (як це роблять у Росії – адже вбити «укропа» легше, ніж убити українця). Інакше потім нам десятиліттями доведеться очищати самих себе від цього», – сказала Маріанна Кіяновська.

КАТРІНА ХАДДАД, МАРІАННА КІЯНОВСЬКА, ОЛЕНА РУДА

На жаль, важко уявити, щоб країна, яка перебуває в стані війни, зуміла уникнути мови ненависті й самої ненависті, проте мистецтво та література здатні принаймні врівноважувати цю стихію створенням інших, паралельних реалій. І релігійно насичена творчість – один із можливих шляхів у цьому напрямку.