Наближення літератури до людей
Якою є сучасна Швейцарія та її жителі у книгах Педро Ленца
«У мастилі весь / І гідність десь / Ти весь зачах / Пітьма в очах / Де зарплатня? / І шеф — свиня». Чи знаєте ви про життя таких швейцарців? Не банкірів або виробників годинників, а звичайних жителів країни. І чи знаєте, як швейцарці тужать за морем, виходу до якого не мають? Так само як не мають генералів у армії (хіба що під час війни). Тож якою є Швейцарія — дізнатися про це можете, прочитавши збірку віршів «Мій друг машиніст крана» та роман «Кіпер — це я» відомого швейцарського автора, лауреата багатьох премій і нагород Педро Ленца, які нещодавно вийшли українською.
ЗАМІСТЬ ГЕРОЇВ-МИТЦІВ — МАТРОСИ Й РОБІТНИКИ
На презентації книжок Посол Швейцарії в Україні Гійом ШОЙРЕР охарактеризував творчість Педро Ленца як таку, що «наближує «людей до літератури й літературу до людей». Це справді так, і здійснює це Педро Ленц у двох аспектах, які якраз і відображають презентовані видання.
«Мій друг машиніст крана» з’явилася українською завдяки перекладацькій майстерності письменника Сергія Жадана та головному редактору видавництва Meridian Czernowitz Євгенії Лопаті. Книга складається з двох частин. «Перша — це вірші, які Сергій Жадан переклав близько десяти років тому. Вони, як кажуть, чекали свого часу, щоб бути опублікованими. Це переклади, які виникли тоді, коли Педро Ленц вперше приїздив до України, мав літературний тур Україною з Юрієм Андруховичем та Сергієм Жаданом. Тоді виникла потреба в перекладах, щоб презентувати Педрові вірші українському читачеві», — розповідає Євгенія Лопата.
А вже над другою частиною віршів перекладачі працювали останні 9 місяців: це вірші з книги «Світ — це носовичок» (назва пов’язана з іспанським прислів’ям). Однак оскільки до українського видання увійшли й інші вірші, то вирішено було змінити назву на «Мій друг машиніст крана» (так називається одна з поезій). Як зауважила Євгенія Лопата, цей варіант якомога точніше передає тематику, стилістику, героїв (робітники, матроси, солдати та ін.) цих віршів, що насправді є доволі незвичними, бо зазвичай швейцарські автори пишуть про еліту (митців, науковців, політиків). «І, власне, «мій друг» означає те, що Педро знайомий з цим соціальним прошарком, любить його, і саме вони стають головними героями його віршів», — коментує Євгенія Лопата. До слова, збірка віршів Педро Ленца починає новий проект видавництва Meridian Czernowitz — поетичну «Перекладну серію Сергія Жадана» (переклади Сергія Жадана різних поетів з різних країн).
ГОВОРИТИ З НАРОДОМ ОДНОЮ МОВОЮ
«Кіпер — це я» втілює ще один вимір близькості до народу. Слід пояснити, що, як розповів Гійом Шойрер, часто німецькомовних швейцарських письменників сприймають як німецьких авторів, подібна ситуація з італійськомовними швейцарцями тощо. Але не у випадку з Педро Ленца, бо він написав 80% своїх текстів бернським діалектом, тобто так, як говорить переважна більшість люду в Швейцарії, тому що стандартна німецька в них використовується лише на письмі або в церкві. Тобто автор не тільки пише про звичайних людей, а ще й звертається до них їхньою рідною мовою.
Цей діалект стає у книзі втіленням особливої ідентичності швейцарців. Щоправда, автор не воліє називати такий вибір патріотичним, а стверджує, що просто хоче передати близькість до реальності. Однак зважаючи на те, що швейцарським варіантом німецької мови читає 5 млн осіб, а стандартною німецькою — у десятки разів більше, здається, справа полягає не тільки в цьому. Напевно, саме тому літературознавець, перекладач твору Юрій Прохасько вирішив не перекладати книгу якимось з українських діалектів, пояснивши це тим, що роль діалектів у цих країнах занадто різна. А про книгу Юрій Прохасько сказав: «Педро Ленц належить до тих авторів, коли не треба нічого додавати, тому що таке враження, що він говорить про те, що тобі йшлося».
СПІВПРАЦЯ У ШВЕЙЦАРСЬКОМУ СТИЛІ
Добре підсумовують презентацію слова Гійома Шойрера: «Я вважаю, що це дуже у швейцарському дусі — мати цю співпрацю, дружбу поза кордонами, культурні обміни між різними мовами та країнами. І дуже важливо, що тут ми маємо талановитих перекладачів. Тому що автори без перекладачів не можуть існувати, принаймні мати ту силу, яку мають». І вже за місяць культурний діалог відновиться, адже у тур чотирма містами Швейцарії поїде Сергій Жадан із перекладами своїх двох книжок.
