Не без соціальних мотивів

Нещодавно в залі готелю «Воздвиженський» у Києві відбулося нагородження переможців літературної премії «Книжка року Бі-Бі-Сі-2013». Дев’ята щорічна церемонія істотно відрізнялася від усіх попередніх. Наголосив на цьому й редактор європейського хабу Бі-Бі-Сі Артем Лісс:

— Збираючись на нагородження, я знайшов свою минулорічну промову. І мушу сказати, що за рік змінилося дуже багато. З одного боку, менш офіційний і більш жвавий настрій, а з іншого, всі ми — і тут, і в Україні загалом — сьогодні обговорюємо більш злободенні питання, а автори досліджують проблему морального вибору.

Отож, атмосфера подій на вулицях і майданах країни не могла не вплинути певним чином і на такі суто літературні заходи. Що, однак, не скасовувало традиційного порядку проведення церемонії. Передусім оголосили склад журі. До нього увійшли науковець Віра Агеєва, поет Тарас Федюк, письменниця і радниця ЄБРР з питань культури (ЄБРР уже не перший рік підтримує премію) Світлана Пиркало, телеведуча Ольга Герасим’юк (вона за станом здоров’я прийти не змогла) та поетеса й журналістка Ніна Кур’ята, вона ж — модератор нагородження.

Представили й книжки-претенденти на премію. У «дорослій» номінації до короткого списку потрапили три видання 2013 року. Перша — «За чверть десята» Юрія Макарова, який більше відомий широкому загалу як журналіст.

— Прийти в українську літературу із журналістики трохи важко із психологічного погляду — перебуваєш під ніби подвійно критичною увагою колег. А ще одним непростим завданням було написати так, щоб не впасти ані в медитації, цікаві лише кільком інтелектуалам, ані в попсу, — розповів автор. Головний герой його книжки виявляє в себе надзвичайну здібність: усі його негативні побажання втілюються в життя...

Друга книжка-претендент — «Далекий простір» Ярослава Мельника. У ній — про складне співіснування особистої свободи і з тоталітарним, і з демократичним суспільним простором. «Мій роман — і сон, і реальність. А головна його тема — людська свобода. Адже людина визначається саме через свободу й гідність», — наголосив Ярослав Мельник.

І нарешті третя книжка — Наталки Сняданко: «Фрау Мюллер не налаштована платити більше». Твір із цілим набором актуальних соціальних питань — від українського заробітчанства (тема, про відсутність якої на сторінках українських книжок бідкалися ще кілька років тому, впевнено входить у нашу літературу) до одностатевого кохання. «У цій книжці багато монологів та діалогів, — зазначила Світлана Пиркало, яка представляла твір. — Сняданко тут демонструє виняткове чуття мови, яким володіє мало хто з наших письменників. Це справжній документ доби».

А серед дитячих і підліткових видань у фінал вийшло уже п’ять книжок. «Не такий» Сергія Гридіна — досить жорсткий текст про життя підлітків у сьогоднішній Україні. «Арсен» Ірен Роздобудько — навпаки, казкова розповідь про подорож хлопчика до села, звідки родом його батьки і де він починає заглиблюватись у загадкові й містичні історії свого роду. «Розбійник Пинтя у заклятому місті» Олександра Гавроша — це, як висловилася Світлана Пиркало, «одна з перших українських казкових саг» за мотивами карпатського фольклору. А Мар’яна і Тарас Прохаськи написали книжку «Хто зробить сніг» про таке собі ідеальне суспільство букового лісу, де всі звірі допомагають одне одному. «Дуже хотілось б опинитись у такому ідеальному часопросторі!» — зізналася Віра Агеєва. Апелюючи до теми солідарності й взаємодопомоги, резонувала з сьогоднішньою Україною і книжка Галини Вдовиченко «Ліга непарних шкарпеток» — історія про те, як забуті всіма, недбало вкинуті у нижню шухляду парні шкарпетки об’єднались і стали потрібними спочатку одне одному, а тоді й людині.

І ось — кульмінація заходу: переможцями премії «Книжка року Бі-Бі-Сі» оголошено «Далекий простір» Ярослава Мельника і «Хто зробить сніг» Мар’яни і Тараса Прохаськів. Зовсім не дивно, що нагороди сьогодні здобули тексти про свободу і солідарність.

— Не очікував на цю премію, — зізнався Ярослав Мельник, — оскільки багато років перебуваю поза українським літературним процесом. Але все ж сподівався, що те, що я пишу, «спрацює». Моя творчість — це розповідь про людину, яка стоїть обличчям до вічних питань. Я хотів поділитися своїм досвідом спостереження за особистістю, котра належить вічності, а не системі.

Після завершення церемонії своїми враженнями з «Днем» поділився член журі, поет Тарас Федюк:

— Кожна літературна премія в Україні — важлива і добра. Вважаю, що їх має бути якнайбільше. Є в нас ґрунтовна «Книжка року» Костянтина Родика, є дещо вужча, але яскрава премія видання «ЛітАкцент». Наша «Книжка року Бі-Бі-Сі» теж добре себе зарекомендувала. Усі цьогорічні претенденти — цікаві й сильні. У «дорослій» номінації журі загалом було одностайним, а в дитячій, скажімо так, були варіанти. Чого, як на мене, бракує в цьому конкурсі, то це поетичної номінації. А ще я хочу закликати видавництва: подавайте свої книжки на нашу літературну премію, бо, нагадую, ми обираємо переможців саме з того, що нам запропонували видавці. Дякую письменникам за задоволення читати їхні твори!

А його молодший колега і політолог Іван Коломієць поміркував над актуальністю літературних премій у часи суспільних потрясінь:

— Насправді, це дуже добре, що саме зараз відбуваються подібні заходи. Адже, всупереч відомому прислів’ю: коли промовляють гармати, музи мовчать, — подібні революційні події, як на мене, можуть слугувати прекрасним тлом для подій культурних. Тим паче, що український протест, незважаючи ні на що, залишається мирним. Що ж до результатів «дорослої» премії Бі-Бі-Сі, то вони мене, відверто кажучи, трохи здивували: я до останнього був впевнений, що переможе Сняданко із твором «Фрау Мюллер не налаштована платити більше». «Дитячу» премію, гадаю, цілком заслужено одержали Тарас та Мар’яна Прохаськи.

Детальніше про книжки, відзначені на конкурсі Бі-Бі-Сі, читайте у майбутніх числах «Дня».