Нетуристичні Карпати: пам’ять гір

У косівському видавництві «Писаний камінь» вийшла друком нова книжка письменниці Марії Влад «Кедрове Божелісся». Як недвозначно «анонсує» обкладинка, «Божелісся» присвячено нашим найвищим горам — Карпатам.

Книжка складається з двох добірок оповідань: «Стрітеннє» і «Кедрове Божелісся». Перша — з більш есеїстичним духом, друга виразніше сюжетна. Але обидві зосереджено на тому, щоб відтворити на папері культуру Гуцульщини, традиції, духовність, побут та історію. Так, на початку Марія Влад (сама уродженка гірського села Розтоки) переповідає міфологічні уявлення гуцулів про створення світу і людини, прадавні часи. У цих переказах язичницька архаїка химерно та цікаво переплітається з християнськими сюжетами, два типи духовності неначе мирно інтегруються і взаємодоповнюються. А ще, звісно, набувають особливого суто гірського присмаку — де особливу роль відіграє те, що відбувається безпосередньо під землею і де грози з градами ніколи не припиняли бути в центрі людської уваги як практичної, так і, сказати б, міфопоетичної.

Наводить Марія Влад і локальніші перекази, як-от про ворогування «лісної» (мабуть, більш відомої загальноукраїнському читачеві як нявка) з «лісовим чоловіком». Останнього авторка ставить у цікаву паралель із легендарними «сніговими людьми», про яких оповідають чи не в усіх гірських регіонах планети. Звичайно, в усіх цих потойбічних істот виникають складні стосунки з людьми, горянами, і про це в «Кедровому Божеліссі» теж написано чимало. Можна тут познайомитися і з гуцульським календарно-обрядовим циклом — як називали ті чи інші свята, як відзначали, що робили. Чи знаєте ви, що в давнину в Карпатах місяць червень називався «гнилень», бо якщо зрубати в цей час дерево, воно може згнити, а серпень був «копнем» — бо саме тоді робили копиці?

Окрім сакрального виміру, в «Кедровому Божеліссі» присутній і вимір історичний. У художньо-есеїстичний спосіб Марія Влад робить невеликий екскурс в історію Українських Карпат, їх гуцульської частини. Розповідає про заселення цих країв, про перші спроби дослідження давнини, про суспільні порядки консервативної Гуцульщини, про зміни в них. Ясна річ, у розмові про Карпати, їхній дух та історію не може не бути мови про Олексу Довбуша — героя водночас історичного й міфологічного. Письменниця наводить чимало легенд про нього, щедро цитує народні пісні (а вони особливі — недаремно існує навіть приказка: «довге, як пісня про Довбуша»): і про палке та важке кохання опришка, і про його неймовірну силу, про становлення і загибель, про Довбушеві скарби...

Передбачувано багато в книжці написано про ХХ століття — час найрізкіших змін у гірському житті. Індустріальна і науково-технічна революція, урбанізація. Перша світова війна і перший прихід росіян, а разом з ними й українців із Поділля, Придніпров’я та інших країв, з якими гуцули, хай і менше, але контактували й раніше (досить згадати, наприклад, взаємне поповнення загонів козаків і опришків) — зрештою, ідея цілісності України в розмаїтості її регіонів — одна з провідних у «Кедровому Божеліссі». Поява залізниці. Поширення грамотності. Страшна Друга світова війна. Інтеграція в Радянський Союз, запровадження колгоспів. І, звичайно, партизанська боротьба Української повстанської армії. Вона дала чимало драматичних сюжетів «Кедровому Божеліссю».

Звертає увагу Марія Влад і на персональну історію, історію роду. Мотиви пошуку коріння присутні на дуже багатьох сторінках (та й взагалі цей мотив сьогодні, здається, є наскрізним в українській літературі, в усьому її стилістичному сюжетному й «ідеологічному» розмаїтті). Понад те, рід для Марії Влад однозначно належить до найбільш засадничих цінностей. Пошана, делікатність і увага до старших, дослухання до їхніх історій і моралі — те, до чого вона закликає свого читача. Духовність, моральність — важлива частина «Кедрового Божелісся». А її історико-культурні пошуки, вочевидь, мають не так дослідницько-туристичний характер (хоч і не без нього), а швидше є прагненням знайти світоглядну, етичну точку опори. Десь авторка прямо закликає читача до певних моральних орієнтирів, а десь із симпатією зображує звичаї та порядки, зокрема й далеко не однозначні з точки зору сучасної людини.

Особлива родзинка книжки Марії Влад — її мова. Кожний, хто прочитає «Кедрове Божелісся», гарантовано значно розширить свої знання про діалектні багатства української мови. Причому гуцульські слова тут не вкраплено в текст як екзотичні прикраси, навпаки: діалект утворює саму тканину оповіді, а найменш зрозумілі слова авторка пояснює або уточнює синонімами. І як на мене, цей мовний колорит — далеко на останній привід почитати цю книжку.