Операція «Бібліотека. Перезавантаження»

Підступною фразою з радянського фільму «як дістатися до бібліотеки?» і зараз можна когось підстерегти вночі біля складу. Але, запитавши таке вдень у перехожого — будьте готові до добряче спантеличеного погляду. У добу планшетів та смартфонів книгозбірня отримала, як своєрідний ляпас, статус рудимента.

І справа не в тому, що відвідувачів бібліотек відверто поменшало. Бібліотека стала екзотикою і навіть архаїчною будівлею. Чи багато ви знаєте бібліотек, що з’явилися нещодавно? Чи відповідає їхнє наповнення сучасним вимогам? Чи працівники нагадують сучасних консультантів? Чи хочеться туди повертатися? Відсоток імовірних негативних відповідей впевнено шкандибає до позначки 99,9.

А на питання «де дістати книжку?» ця установа спадає на думку не в першу чергу. Тепер власники формулярів — переважно сумлінні студенти або люди пенсійного віку, які можуть собі дозволити розкіш без поспіху відвідати цю будівлю.

Але, критично оглянувши такий стан справ, із впевненістю можна констатувати один позитивний аспект. А саме: бібліотека може стати екстравагантним місцем для релаксу. Не дуже вірите? Спробую довести.

Масові місця читання — громадський транспорт, усілякі кнайпи та черги у громадських установах — доволі специфічні. Добре (ба навіть більше — вам неймовірно пощастило), якщо вмієте абстрагуватися від людського товариства і з насолодою зануритися у свою книжку. Якщо ж ні — мусите постійно повертатися до потрібного рядка і подумки сваритися на шум навколо. У сучасних бібліотеках тишу гарантують на вході.

Уся сіль у тому, аби відшукати правильну книгозбірню. Великі й поважні можна викреслити зі списку одразу. Перевірено на практиці: найліпші мініатюрні, приховані від стороннього ока у двориках, районні бібліотеки. Так, я за порадою подруги знайшла вельми неординарне місце у пристойному житловому секторі. Локація — перший поверх новобудівлі. У читальному залі — крісла із шкірзамінника кольору екрю (вершкового, простіше кажучи), столи, розташовані, як лабіринт, доглянуті квіти в елегантних вазонах. Мегалюб’язні бібліотекарки. Тиша й затишок. Але, звісно, найголовніше — вибір книжок. У палітрі — всі варіації класики. Плюс сучасна література, щоправда, кількарічної давнини. Зрідка трапляються й нові надходження. Вибір можна розширити — не забуваймо про актуальну опцію «Подаруй книжку» (з «Бібліотеки «Дня» наприклад). Одного разу я вже нею скористалася. На черзі — ревізія домашніх книжкових полиць на предмет презенту.

А ще такі бібліотеки можна використовувати як смарт-простір (заклад, яким послуговуються як власним кабінетом і при цьому оплачують лише час перебування). Установи цього типу популярні в усьому світі, кілька є в столиці. Приходиш з комп’ютером, влаштовуєшся зручніше — і працюєш продуктивно й зі смаком. Ніхто не заважатиме, сама атмосфера налаштовуватиме на креативні думки.

Натрапивши на подібне місце, можна бути певним: це стане вашим ексклюзивним життєвим середовищем. Навряд чи хтось вас там потурбує. А базікаючи із бібліотекарями, дізнаєтеся ще й інсайдерські новини. Сконцентруєтеся на своїх думках.

Щойно пригадався письменник, герой фільму, який мав здати видавцю у визначений час рукопис. Графік постійно зривався. Вдома не вдавалося зосередитися — щось постійно відволікало. Але ситуація налагодилася, коли він прийшов до бібліотеки.

Може, між полицями і запахом книжок живе і ваш особливий проект?

Шукайте! Дегустуйте! Відрізняйтеся!

Щиро Неля ВАВЕРЧАК, «День»