Смак історiї

У книгарні «Є» відбувся досить незвичний вечір. Присутнім не лише представили нові книжки, а й пропонували почастуватися солодощами. Річ у тім, що це була презентація перевидання двох раритетних книжок, виданих у Львові у міжвоєнну добу — «Нова кухня вітамінова» та «Як добути красу і задержати молодість та здоровля». А також розмова про родину її авторки — Осипи Заклинської.

Оксана Антонова, упорядниця цих перевидань, розповіла, що колись абсолютно випадково знайшла старовинну книжку Заклинської, без обкладинки й частини сторінок. Тож коли виникла ідея її перевидати, треба було ще з’ясувати особу авторки та знайти сторінки, яких не вистачало. «Довго шукали. Навіть Інтернет не допоміг, — розповіла Оксана Антонова. — А ось звичайне оголошення в одному журналі все вирішило: знайшлася читачка, в якої вдома зберігалися обидві книжки Осипи Заклинської». Упорядниця називає книжки рецептів і порад Заклинської на той час дуже прогресивними. Авторка вільно оперувала тодішніми передовими досягненнями європейської кухні. А кажучи про соціальну роль української жінки, наполягала на тому, що та мусить мати час на громадську активність.

Колорит книжок — не лише в їхніх характерних для свого часу реаліях, а й у дуже специфічній мові (чого варті лише назви!). «Коли їх читаєш, згадуєш, як розмовляли колись на Галичині старші люди — покоління наших бабусь і дідів», — так схарактеризувала цю особливість Оксана Антонова.

Про родину Заклинських розповів науковець і викладач із Івано-Франківська Петро Арсенич. Це священицький рід, у ньому було чимало педагогів, митців, громадських діячів. Саме вони, зокрема підкреслив дослідник, організували перші шевченківські вечори.

Присутній на презентації Роман Яців, художник і проректор Львівської національної академії мистецтв, познайомив із ще однією представницею родини Заклинських — Оленкою Гердан-Заклинською (донькою Осипи). Це була яскрава українська танцюристка, що сповідувала експериментальну естетику «виразового танку», здобула європейське визнання, в роки війни емігрувала до Канади, потім до США, мала власну хореографічну школу. Земляки далеко не завжди розуміли її творчість, позначену естетством і пошуком. Детальніше про життя і творчість Оленки Гердан-Заклинської можна прочитати в статті Романа Яціва «Майстриня «виразового танку» («День», № 135 від 2—3 серпня 2013 року), а також у його біографічному нарисі про танцюристку. На вечорі він також показав деякі художні твори Гердан-Заклинської та прочитав уривки з її поезії, позначеної легким модерністичним звучанням.

Видавець і меценат Володимир Романенко зазначив, що видання цих двох книжок здійснено в межах просвітницького проекту «Любіть українське, виховуйте українське», який ще має потішити новими цікавинками в галузі української культури. «Наша головна мета — зберегти те, чого в нас, українців, не змогли забрати у важкі часи», — сказав він.

А наостанок Оксана Антонова ще раз запропонувала скуштувати страв, приготованих за рецептами Осипи Заклинської. Та попередила: «Навіть той, хто не дуже любить куховарити, коли почне читати Заклинську, неодмінно захоче щось приготувати».