«Здатні захоплювати, дивувати і надихати»

У серії «Видатні українці» бібліотеки Історичного клубу «Холодний Яр» вийшла дивовижна книга Романа Коваля «Жінки у визвольній війні. Історії, біографії, спогади. 1917–1930» (К.: Видавництво Марка Мельника, Історичний клуб «Холодний Яр», 2020).

Це унікальне видання є, по суті, першою спробою зібрання та систематизації значного обсягу найрізноманітніших матеріалів (документи, спомини, нариси, світлини) про славних українок-революціонерок, які в буремні роки доби УНР і подальшої російсько-більшовицької окупації на рівні з чоловіками виборювали вільну Україну в лавах оборонців української держави і визвольного руху, проявляючи чудеса хоробрості, відваги, розсудливості та милосердя. Тим, що вміли і воювати, і гоїти рани, будучи військовими командирами, отаманшами, розвідницями, зв’язковими, підпільницями, сестрами милосердя, присвячено понад 400 сторінок великоформатного видання, в якому крізь призму жіночих доль представлено один із найвеличніших і найтрагічніших періодів в історії України.

Прикметно, що книга починається статтею колишнього сірожупанника, графіка Павла Ковжуна «Українська жінка в огні революції», яка вперше побачила світ у 1939 році в еміґрантському виданні «Свобода». У ній автор зазначає: «Ми зробимо величезну кривду наступним поколінням, коли не передамо їм того, що ми бачили, що ми пережили, що ми знаємо про ті часи й події». І в цьому контексті особливу увагу він звертає на «українських геройок», про яких так мало збережено спогадів: «Ми виступаємо з дуже вбогим матер’ялом про жінку-революціонерку, про жінку вояка, так, наче б жінка, наша українська жінка, відважна і смілива, не брала тієї участи в найбільшому національному і соціальному зриві, яка їй припала».

Здається, на етапі 100-річчя подій Української революції книга Романа Коваля «Жінки у визвольній війні», видана коштом Союзу Українок Америки, значною мірою заповнює цей пробіл. У ній на основі документів ГДА СБУ, ЦДАВО України, низки закордонних архівів, численних еміґрантських джерел і приватних архівів подано історії, біографії, спогади, щоденники, свідчення, а також неповний список понад 350 учасниць визвольної боротьби 1917-1930 рр. Зокрема у цьому добротному фоліанті можна знайти оповіді про хорунжу УГА Катерину Горбай (див. фото з обкладинки книги), легендарну отаманшу Марусю Соколовську, хоробрих воячок Тіну Пекарчук, Світлану Харченко, Юзефу Лисогор, Марію Волосевич, Ганну Осадчу, героїчних підпільниць Віру Бабенко (мешканка Веселих Тернів на Криворіжжі), Марію Бесарабенко-Трейко, сестер милосердя Галину Ліневич, Ірину Шміґельську-Климкевич, Марію Волосевич, Марусю Заржицьку та інших.

Дуже цікаві маловідомі факти з життя дружин і доньок українських провідників і командирів – Єлизавети Скоропадської, Марії Болбочан, Лариси Петлюри, Ярини Гризло, Насті Терпило, дружини Нестора Махна Галини Кузьменко. Не оминули Роман Коваль та упорядники книги Владислав Карпенко і Юрій Юзич і постаті письменниць-борчинь – Галини Журби, Хариті Кононенко, Олени Теліги, Софії Русової, Лідії Горбачевої, Наталки Лівицької-Холодної, Юлії Кіцери, Тетяни Михайлівської-Цимбал, Людмили Старицької-Черняхівської та Валерії О’Коннор-Вілінської. У книзі подано також чимало біографій членкинь Союзу Українок першої половини ХХ ст. Окремими розділами книги ідуть ще й фотододатки – до списку учасниць визвольної боротьби 1917-1930 рр. і 1914 – 2014 рр., у яких розміщено світлини з українських архівів і бібліотек, збірок старшин УСС та Армії УНР, приватних архівів і емігрантських видань.

Це неймовірне зібрання, яке можна сміливо назвати історією українського героїчного жіноцтва, здатне захоплювати, дивувати і надихати – як жінок, так і чоловіків. І особливо може бути корисним для української юні, якій сьогодні так потрібен яскравий приклад справжнього громадянства, патріотизму, героїчної звитяги і самопожертви, що сторіччя тому демонстрували українські жінки на полі бою, в льохах і катівнях денікінських контррозвідок і більшовицьких «чрєзвичайок» у боротьбі «за краще завтра Нації».