Знайомий і несподіваний

Її видав Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». Нині Миколі Івановичу виповнилось би 80, та, на жаль, цього унікального майстра театру вже 10 років немає з нами. Ініціатива видати книжку належить актриси Київського Театру на Липках Валерії Чайковської, яка довгий час працювала й товаришувала з М.І. Мерзлікіним (вона також є й упорядника цього видання).

Зі сторінок вишуканої (дизайн художника Олександра Остапова) книжки постає особистість непересічного митця, вистави, якого стали легендами сучасного українського театру, а справу Мерзлікіна нині продовжують його учні.

Всі, хто знав майстра, тепло згадають спокійний голос, і як написав один з авторів В. Жежера — «тихий хриплий баритон», а хто не знав особисто, відкриють у висловах Миколи Івановича непорушні мистецькі істини, що він перевірив творчістю.

Книжка містить матеріали, що написані про Мерзлікіна — головного режисера київських ТЮГу, Молодіжного театру, Дитячого музичного театру, а також про кінематографічну сторінку його біографії відомими особистостями — Лесем Танюком, Юрієм Богдашевським, Ніною Давидовою, Валентиною Заболотною, Ларисою Брюховецькою.

Значну увагу приділено гучній виставі 1980-х «Любов, джаз та чорт», де головну роль виконувала В.Чайковська, яка говорить про переломний момент своєї творчості завдяки цій роботі. В емоційних реконструкціях критиків «оживуть» вистави, поставлені М.Мерзлікіним — «Сто тисяч», «Шрами», «Пляшечки», «Чортів млин», «Стіна», «Канте хондо», «Джикетський маніфест», «Пастка для Відьми», «Заметіль», «Лісова пісня», «Палімпсест».

Мозаїка вражень представляє читачам людину, що дошукувалась суті мистецтва, розбиралась зі специфікою професії режисера, уміла втілювати результати своїх пошуків у вистави, була тактовною, сердечною у спілкуванні. Микола Мерзлікін у спогадах акторів назавжди залишився еталоном людини й митця.

Учень й послідовник М.І. Мерзлікіна Василь Вітер немов запрошує у подорож у мистецьке життя Вчителя. Його програмні засади контрапунктом звучать в усіх матеріалах книжки, формують думку про митців ґатунку Мерзлікіна, як про таких, що «вперто збирали фрагменти українського культурного середовища в єдине живе тіло». Колись, розмірковуючи про педагогіку, Микола Іванович визначив, що «Учитель — це той, у кого хочеться учитися»... З діалогів зі своїм Майстром, що їх віртуально, на сторінках книжки ведуть його учні, актори, колеги, митці, театрознавці, викристалізовується думка: Учитель — той, кого хочеться згадувати і пам’ятати. Слід, що залишив митець у долях і серцях своїх акторів та учнів, зафіксований книгою «Микола Мерзлікін: Пошук досконалості».