Iз першого дня просився на передову

З початку 2017 року в зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі загинуло 120 українських військових, ще майже 900 отримали поранення. Такі дані станом на 3 липня озвучила віце-прем’єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, повідомляє www.rbc.ua. За повідомленням glavcom.ua, у червні бойові та небойові втрати українських Збройних сил у зоні проведення Антитерористичної операції становили 44 особи. Хоч як це гірко, але ці страшні цифри продовжують зростати. За інформацією штабу АТО, за добу 12 липня терористи 30 разів порушували умови перемир’я, внаслідок чого загинув один український воїн. Триває підступна війна, коли ворог на свій розсуд трактує «хлібне перемир’я», а міжнародні спостерігачі продовжують констатувати порушення Мінських домовленостей, не поспішаючи надавати Україні більш дієвої підтримки. Тільки наші захисники продовжують гідно виконувати свої обов’язки у зоні бойових дій, показуючи агресорові, що ми не віддамо своєї землі й незалежності. Ми продовжуємо публікувати історії тих, хто наклав головою у цій страшній боротьбі. Сьогодні розповідаємо про 39-річного Максима Керничного та 36-річного Олексія Тимощука, які віддали свої життя за наше сьогодення і майбутнє.

Звістку про гірку втрату земляки вінничани дізналися із соціальних мереж. 9 липня радник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Тетяна Губа написала на своїй сторінці у «Фейсбуці» про те, що у лікарні імені Мечникова від важких травм загинув захисник 59-ї бригади Олексій Тимощук: «Він отримав вкрай важкі осколкові поранення голови, очей, грудної клітки, живота. Дві доби лікарі 61-го військового мобільного госпіталю боролися за життя Героя — оперували, стабілізували, готували до евакуації. У Дніпро Олексія доставили військовим вертольотом. Команда Сергія Риженка продовжила боротьбу за життя Героя. У Олексія залишилися троє дітей. Весь час біля нього перебували мама і сестра... Він міг не укладати контракт і залишитися вдома, але вирішив стати на захист країни»... 11 липня на знак вшанування пам’яті про Олексія Тимощука у Вінниці оголосили жалобу. Прощалися з українським захисником всім містом, а поховали на Алеї Слави центрального міського кладовища.

Олексій народився 24 червня 1981 року. Виріс у Вінниці. Тут закінчив школу №5, потім політехнічний технікум, здобувши фах технiка-механiка. Тривалий час працював будівельником, не раз їздив на заробітки. Навесні 2017 року пішов служити за контрактом у 59-у мотопіхотну бригаду. Проходив службу у зводі матеріального забезпечення, який стояв в тилу. Та Олексій хотів воювати, неодноразово писав рапорти, щоб його перевели в бойовий підрозділ. 26 травня 2017 року він вирушив у зону АТО. Це була перша його ротація. І... остання.

«Олексій Тимощук проходив службу на посаді навідника кулеметного відділення 9-го батальйону, 80% особового складу якого — це вінничани. Пам’ятаю, коли приїхав у розташування, щиро радів, що був серед своїх і не боявся, що по той бік у нас серйозний ворог — 9-й полк морських піхотинців РФ. Ми чуємо, як розмовляють наші вороги, вони стоять упритул до наших позицій. Найменша відстань між нами 70 метрів, найбільша — 300 метрів, — розповідає заступник командира 9-го батальйону із морально-психологічного забезпечення Володимир Авдєєв. — У той злощасний день, 29 червня, Олексій пішов перевіряти мінно-вибухові позиції неподалік Гнутово, і коли переміщався до посадки — розпочався обстріл з гранатометів. Солдат дістав численні осколкові поранення голови, очей, грудної клітки, живота. Був у комі. Йому провели кілька операцій — видалили селезінку, нирку. Кілька днів тому стан стабілізувався і він прийшов до тями. Але лікарі попередили, що організм може не справиться, надто важкі поранення були. Так і сталося. Добре, що встиг з рідними попрощатися і подякувати матерів за прожите життя».

Товариші по службі із «дев’ятки» згадують про Олексія лише теплим і добрим словом. Кажуть, що запам’ятали його як добросовісного солдата, який виконував усі поставлені перед ним завдання. Особливо щиро про загиблого героя відгукуються волонтери і співчувають рідним та близьким.

«З «дев’яткою» у нас давні і добрі стосунки, це наш батальйон і ми завжди, де не були в зоні АТО, заїжджаємо до своїх. Допомагаємо, чим можемо. Останнім часом, окрім «гуманітарки», возимо до них «на передок» артистів, щоб служба була легшою і швидшою, — каже волонтер Василь Нечипорук із позивним «Душман». — З Олексієм познайомилися вперше в середині червня цього року, ми тоді привозили «афганський ансамбль». Високий, гарний козак був. Усе розпитував, що робиться у Вінниці, чи працюють фонтани, як погода. Простий і щирий хлопець. Знав, як воювати, але опинився не в тому місці, не в той час. Ворог нехтує так званим «хлібним перемир’ям». Обстріли відбуваються щодня. Чесно сказати, таких втрат наш батальйон ще не мав. За кілька місяців у зоні АТО втратили двох бійців, ще 15 — зазнали поранень. Хіба ж це перемир’я? Домовленість? Боляче від того, що бачиш і знаєш».

У захисника залишилося троє дітей. Старший син Роман перейшов у 9-й клас, молодший Андрій — у 7-й, а донька Марійка закінчила перший клас. Бойові побратими обіцяють всіляко підтримувати сім’ю Олексія Тимощука і щиро сподіваються, що влада не залишиться осторонь долі родини Героя.