14 грудня 1845 р. в Україні народився пророк
Його ймення – Тарас ШЕВЧЕНКО
Саме такою є дата (хай і за старим стилем), що стоїть під Шевченковим посланням
«І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ»
Практично всі українці, хто відвідував школу і уроки української літератури, знають цей твір. Тільки не всі розуміють, що йдеться про ВИТВІР ПРОРОКА, себто людини, чий дух набув здатності прозирати сутність буттєвих процесів, здатності судити про них з точки зору Бога, найвищих моральних установок (оте саме диво, якому чудувався Іммануїл Кант: моральний закон в нас, в людині; жодних причинно-наслідкових зв’язків з"яви того закону простежити неможливо!).
В ПОСЛАНІЇ йдеться про національне буття, національну історію. Шевченко справді займає позицію ПРОРОКА, себто позицію ІСТИННОГО ЗНАННЯ – МОРАЛЬНОГО ЗНАННЯ! От ся універсальність і унікальність знання дозволяє зрозуміти, чому досі заледве не кожне речення ПОСЛАНІЯ лишається живим і актуальним… Бо ж моторошне відчуття, що ці рядки написані людиною, яка знає про нас, сьогоднішніх, все.
І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ
МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ
Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жни?ва!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля [...]
І знаменитий фінал - і ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ ПРОРОКА:
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
