Актуалізація
Хочеться сказати, є щось символічне в тому, що перші бої революції розпочались саме біля Музейного провулку, однак це загальні слова: у такому щільному культурному ландшафті, як центр Києва, будь-яке місце символічне за визначенням. Ідеальні декорації для потрясінь і тектонічних зсувів.
Я там проходив нещодавно, не заради спогадів, а щоб відвідати лекцію з історії українського мистецтва в Національному музеї. На лекції, до речі, був аншлаг — послухати про Олександру Екстер, Казимира Малевича, Василя Єрмилова, Олександра Богомазова, Олександра Архипенка й інші величини нашого Високого Авангарду прийшло понад 200 людей, кімната не вмістила всіх охочих, у касі забракло квитків .
На тлі цієї спраглої авдиторії раптом згадалося, що після Євромайдану (і це не лише моє особисте враження) публіка практично втратила інтерес до виставок на іншому експозиційному полюсі міста — у Пінчук-Арт-Центрі. Вони там усе ще відбуваються, отримують відгуки в пресі, але статус сенсаційних подій втратили. Справа навіть не в тому, що ілюзорна олігархічна економіка, як забезпечувала й генерувала оту сенсаційність, пішла з димом майданівських шин; насправді в самому мистецтві проявився відчутний елемент симуляції, що корінилась у визначенні «актуального» чи «сучасного». «Актуальне/сучасне мистецтво» як таке було сталим терміном, що для знаючої людини означав певне коло авторів, стилів, прийомів і навіть скандалів. І ось у січні 2014-го почалось те, на що незліченні актуальні арт-проекти вказували з кокетством, підморгуванням та еківоками: масовий вихід із зони комфорту, масова відмова слідувати настановам офіційної мови, масове відкидання конформних цінностей, пряма непокора владі, повстання.
Тієї ж миті салонне бунтарство виявилося звичайною інфантильною забавкою.
Сто років тому мистецтво не вказувало на зміни і не констатувало їх — воно саме було змінами чи хірургічно точним пророцтвом про них, як той-таки «Чорний квадрат» киянина Малевича.
Тепер життя говорить за митців.
Але, гадаю, мистецтво набереться, зрештою, духу і гідно відповість, і не кількома талановитими голосами, а потужною капелою. Інакшого виходу воно просто не має.
