Берлінські нотатки-2. Нічия
Вечір. Прем’єра для широкої публіки. З червоною доріжкою, з проходом зірок, з презентацією на сцені палацу Берлінале. Ловці вдачі з папірцями Suche Karte — «Шукаю квиток» — починаються ще від метро.
В усіх: Suche Karte, Suche Karte, і раптом — молода людина з картонкою, на якій великими літерами написано: Slow dance with me. Навіть ліхтарик на шию причепив, щоб краще було видно.
Симпатичний юнак, зі східними рисами.
В мені розгорається внутрішній діалог.
Поганий Десятерик каже:
— Це він, звичайно, собі квиточок хоче витанцювати. Чи ні! Він хоче в процесі танцю скомуніздити гаманець із квитком і пройти на сеанс. А чого ти хотів? Це ж фестиваль, і злодії теж мають бути артистичними!
— Ти що, здурів? — Заперечує хороший Десятерик. — Хлопець молодець, просто розважає себе й оточуючих, створює чисте мистецтво тут і зараз, це ж реальний перформанс! До речі, ти ж ще ніколи не танцював у Берліні, та ще й повільні танці, та ще на вулиці, та ще й з хлопцем! Запроси його, буде про що згадати!
— Мовчати! — Втручається Десятерик-кінокритик. — Вам що, робити нічого?
Ми йдемо дивитися чортове кіно.
У суперечці добра зі злом встановлюється нічия.
І так завжди.
