Чому Захід не зніматиме Путіна з пробігу
Коли більше двох років тому хитромудрий Захід ввів санкції проти Росії, російському режиму давали від сили 2-3 сухотних роки. А ве і зараз живіший за всіх живих. Без задишки на четвертий поверх. Незважаючи на нафту, рубль, дідька в ступі. Так, бідні стали ще біднішими, але волає, переходячи на фальцет, хіба що середній клас, який втратив жирний нафтовий лоск.
Але до краху режиму - плюс-мінус трамвайна зупинка: терпіти і переходити на натуральне господарство в Росії вміють швидше, ніж Райкін переодягався. А коли старший дулю всьому світу показує, «кузькіну» матінку в натуральну величину, махроть всієї Русі в складаний версії та інші нашинські штучки-брючки, то не потерпіти ще трошки - гріх.
Та не про це мова. Не скине російський народ кремлівського начальника-бешкетника, і вже точно не за дулю кручену і мочену Заходу. І не за санкції й антисанкції, фіг нам Воронеж, нових народимо. Тому я не про тих, хто сподівався на холодильник: поки там не з’явиться горда трилітрова банка патисонів в оточенні консервів з морською капустою, не страшний нам берег турецький і Грузія нам не страшна. Та й не патисонами єдиними жива російськалюдина, не на ту нарвалися.
А якщо ви розраховуєте, що Захід буде застосовувати до Росії прийом з мотузки і палиці, тобто душитиме, поки мильні бульбашки з носа не полізуть, то і тут я б дуже не розраховував. У Заходу є три джерела і три складові частини наукової калькуляції, чому страшний Путін кращий, ніж без.
Тому на Заході інтереси з ідеями борються в ешелоновану наступі, і хоча ідеї - чоловік, голова, і інтереси - дружина крутить-вертить шиєю, крутить і головою.
І ставлятьзапитання: а чи так поганий Путін, як його англосаксонці малюють? Запитує Ренці. Так, загрожує ядерною зимою, недоговороздатний, мужик, скрізь і все у нього свербить, увесь - один свербіж від втраченої вигоди в очікуванні геополітичної катастрофи. І ось-ось світову пожежу роздує.
Але, як правильно помічено, світова пожежа у нас в крові, господи благослови? Тобто Путін - звичайно, шишка під носом тмутараканського бея, але ж бей не він, він - той мальовничий фурункул, який назрів від поганої крові. Бей - і є ми, які Путіна виховали, вигодувати і виростили на радість мамі.
І це Захід, наївний як осінній лист, вже зрозумів. І серед тих аргументів, які дозволили Заходу спокійно дивитися, як кульбаба перетворилася на атомний гриб, був, звичайно, найбанальніший (але недарма поет сказав: банальні метафори найпоширеніші, бо правильні). Нехай, думають, як Кремль дихає, краще Путін тримає своїх скіфів (так, скіфи ми) в жорсткому наморднику і спускає з повідця, коли не спустити вже не можна.
Це тільки в кремлівських казках Захід спить і бачить, як би йому російським народом покерувати і Камчатку з Чукоткою захопити.
Не треба пісень. Російський народ нікому дарма не потрібний, тільки в акваріумі-тераріумі за товстим куленепробивним склом. Щоб пальцем постукати. І сухий корм покришити.
Подивитися - так, їсти з ним з однієї миски - хапай в обидві жмені, нехай його приборкувачі самі з волоссям їдять.
Коротше, Путіна, якщо тверезим оком на нього подивитися, не один російський народ з цуценят слинявих рОстив, його вся гоп-компанія терпіла і поїла-годувала, так як кому це треба: жити в Кремлі і цією однією сьомою (що залишилася від однієї шостої ) управляти як антилопою Гну. Йому тут молоко за шкідливість ще треба доплачувати, що він на себе думу таку тривожну і непосильну звалив і до цього часу живий, на Марс не втік, на Пряжці назовсім не оселився, тільки наїздами, не телепортувався разом зі своїм буйним населенням в Африку, щоб збирати там гриби і кедрові шишки.
Захід терпів і нам велів: терпіть, брати, завтра буде не просто гірше, а вже нікуди.
Ось подивіться на Америку і Барака Обаму. Ви думаєте, йому тільки один юрист з Оклахоми в капелюсі папочку давав, де було розписано, як і за що можна посадити Буша-молодшого, який влаштував війну на фальшивих доказах? Раз, Буша немає і республіканці в ауті.
Ні, казав мудрий Барак: як тільки ми осудимо президента, наступний вже не піде через природний страх опинитися в американській «Бутирці». Зруйнується змінюваність влади. Тобто справа не тільки в тому, щоб заслужити покарання, але і щоб це покарання не вилізлорешті боком.
А Путін, зелено-смарагдовий і жахливий, - це вам не колишній тихий алкоголік Буш, який повірив в бога нашого Ісуса Христа, що твій Мілонов. Це хлопець з Баскова провулка, я сам з Красної Кінноти і знаю, почому там раки за три рублі.
Всі над Обамою сміються, мовляв, слабак був Ваня-бідний, не зміг нічого протиставити зухвалому пітерському понту. Адже міг і зброю адекватну давно Україні підкотити, і Асада поховати під бурею в пустелі, і СВІФТ відключити, і газ повертати назад по трубах, нехай вдавляться, нелюди. Ні, не хоче і не буде.
Якщо уважно придивитися до санкцій, то у них є важлива подробиця: вони тільки відсоток від гоп-стопу. Тобто Путін викочує губу на рубль, з нього збирають на мідну копієчку. Путін вже Антарктиду штурмує на собачих упряжках і весь свій флот на пердячій парі до пірамід ближче перегнав, а йому: не треба, Вово, фантиками кидатися, училка на групі продовженого дня в куток поставить.
Можна, звичайно, побачити тут мюнхенський синдром, умиротворення агресора і очікування біля моря погоди. Можна, апорію Зенона з черепахою. Можна вважати, що Обама вночі в «личці» з Радзіховським, Бєлковським, Кончаловським про долю Росії-матінки радиться, і ті йому: Росія без Путіна - п...а з зубами. Зуби є, капи - немає. Слина біла сочиться, ікла блищать в місячному лимонному світлі, втерти, блін, нема кому.Пенделя закарбувати духу не вистачає.
Можна, звичайно, уявити, що Обама мріє робити життя з товариша Кутузова і вирішив перемогти російського богатиря його ж підніжкою: терпіння і труд все перетруть. Мовляв, не людина для суботи, а сьогодні рано, завтра пізно, давай післязавтра.
Коротко кажучи, про що думає Обама, як не про те, щоб швидше естафетну паличку Гілларі передати, можна собі уявити. Тобто йому вже давно намалювали всі схеми: ПЗРК ан-Нусра, російські літаки в димі і штопорі, «вставай, странаогромная», здрастуй, Афганістан, але Путін –не Брежнєв, він просто так ні з Сирії, ні з України і взагалі не піде. Йому не питання: мені або чай пити або світові не бути. Не бути. Закреслюємо.
Дубль два: в Сирії тримати стрічку, а навколо кордонів - у Польщі, Норвегії, Фінляндії та іншої Естонії будувати бази. І при цьому Керрі безперервно говорить з Лавровим: уважно прислухаючись до шепоту і гуркоту про «русский мир». Так що ви говорите, дуже цікаво, а можна ще раз з другого куплету? Говорити і сперечатися, і любити стомлені очі Лаврова, і будувати, будувати бази, розтягуючи сили по периметру, як резинку від трусів.
Головне, знайти точку, де у хворого поєднується умиротворення з неспокійним медикаментозним сном під кулеподібним простирадлом. Спить солдат, а час іде. Стукають сокири, вище крокви, теслі, баю-люлі-баю, спи, вовчок заєбака, на краю. Не пОтом, так досвідом. Не дустом, так гомоном.
Тобто знімати Путіна з пробігу - собі дорожче. На санітарах збанкрутуєш. На позументах. Нехай побігає, рідний, від Сирії до Норвегії, від Латвії до Венесуели, від Білостока до Владика. Молодим усюди в нас дорога, вовка ноги годують. Головне - ніч простояти та день протриматися. Силу солома ломить.
