Матриця Путіна
Її основна мета — змінити усвідомлення реальності, в якій ми живемо
Україна сьогодні в стані гібридної війни. Війни, у якій основною зброєю стала інформація масового споживання, а тисячі смертей на фронті — лише банальним спецефектом. Щоб зрозуміти, як саме в ній перемогти, треба врешті-решт усвідомити, з ким саме ми воюємо.
Смерть Нємцова викликала обурення і жах суспільства не лише в Росії, але й в Україні, Європі, США та інших країнах. Жах того, що пройдена чергова точка неповернення. Тепер повернення до попередньої Росії стало неможливим. Віднині це гібридна країна путінського тоталітаризму.
На сьогоднішній день Росія більше не є країною в сучасному розумінні цього слова. Вона перетворилася на величезний концентраційний табір. У свій час, будучи одним з найбільших експортерів газу та нафти до Європи, табір цей був не таким радикальним і закритим. Він мав механізм економічного впливу на Європу. Більшість країн, маючи такий «куш» на руках, розпочинають шалений розвиток у сфері споживацьких послуг, розваг та новітніх технологій. Робиться це для того, щоб компенсувати в майбутньому вичерпний ресурс. Та тільки не Росія.
Путін вправно продовжив лінію своїх попередників аж від Петра Першого. Для російських царів, а потім і імператорів, завданням було увійти в елітний клуб європейських суб’єктів міжнародного права. Вони не до кінця розуміли, що це. Однак чітко усвідомлювали, що даний статус є неймовірно престижним. В очах інших ти становишся людиною. І не з маленької літери, а Людиною — з великої.
Для цього вони підробили історію власну, історію Київської Русі, Новгородської Землі, ще низки гібридних державних утворень, і за Петра Першого видали Велике Московське князівство за Росію, спадкоємицю Київської Русі. Таким чином зробивши її претенденткою на суб’єкт Європейського права.
Путін, як наслідок всієї цієї історії, вправно вивчив методи своїх попередників та успадкував амбіції наставників з СРСР. Проте, замість того, щоб підтасовувати історію (в добу масових комунікацій це стало нереально), він почав підтасовувати реальність. Бо реальним для людей є те, в що вони вірять. Змусь їх повірити в інше, і ти станеш їх володарем.
Для цього і був створений потужний пропагандистський режим: Російський державний апарат + «незалежні» ЗМІ Росії + армія. Путінізм став назвою новоутвореного режиму саме тому, що всі ці підрозділи, хоча і «спаяні» в цілісну машину, але все одно підкоряються безпосередньо Володимиру Володимировичу. Скрізь, де не було стабільного інформаційного поля, вони заполонили простір. І почали вичікувати наказу свого головнокомандувача.
Наш ворог — не Росія. Росіяни така ж жертва, як і українці. Наш ворог навіть не особисто Володимир Володимирович. Він уже став гвинтиком власної машини. Якщо його не буде, машина хоч і постраждає, але знайде когось іншого на заміну. Наш ворог — режим. Його основна мета змінити усвідомлення реальності в якій ми живемо, завдяки інформаційній війні за розуми посередніх мешканців планети. В цьому випадку перемога для режиму — визнання Путіна (або його наступника) шляхом вирішення загальнополітичних світових проблем з ним особисто. За такого сценарію України як держави, як геополітичного гравця, як суб’єкта історії, не існує. Ми є лише підручним засобом довести, що хто б не стояв у керма Росії, він все ще вирішує долю світу.
Антон МАЛЕЄВ, аспірант КНУ ім. Т. Шевченка, філософ, політолог, експерт із суспільно-політичних питань
