Начальник Голлівуду
Стівену Спілбергу виповнилося 75 років
Стівен Аллан СПІЛБЕРГ народився 18 грудня 1946 в ортодоксальній єврейській сім'ї. Його бабуся й дідусь за батьківською лінією народилися в Україні та іммігрували до США на початку минулого століття.
Свій перший фільм він зафільмував у 12 років: аварію поїзда з використанням іграшкових поїздів. За рік уже отримав перший приз – державну премію за короткометражку, де зняв однокласників. Втім, прихід до професії видався тернистим: відмова приймальної комісії кіношколи, байдужість продюсерів. Стівен не здавався, багато працював на телебаченні (зокрема, зняв кілька частин для культового серіалу «Коломбо»), і нарешті успішно дебютував у повнометражній режисурі з «Шугарлендським експресом» у 1974.
Феномен Спілберга полягає у його бездоганному володінні жанром: практично будь-яку історію він уміє розповідати захоплююче та яскраво. «Щелепи» (1975) про велетенську акули-людожера - зразок горору, «Парк Юрського періоду» (1993) породив всесвітню хвилю «динозавроманії», цикл про археолога й шукача пригод Індіану Джонса – зразок авантюрного блокбастера, «Інопланетянин» (1982) та «Близькі контакти третього ступеня» (197) - еталонна кінофантастика, "Список Шиндлера" (1993) моментально став класикою драми про Голокост, а без "Урятувати рядового Райана" (1998) не обійтися при розмові про фронтове кіно.
Із сумарними 34 «Оскарами», мільярдним статком та колосальним авторитетом Спілберга безумовно можна назвати некоронованим королем Голлівуду. Розповідаємо про його етапні роботи для великого екрану.
"Шугарлендський експрес" (1974)
Для свого режисерського дебюту на великому екрані Спілберг використав справжню історію подружжя злочинців Дент.
Лу Джин Поплін (Голді ГОУН) відвідує свого чоловіка Кловіса (Вільям АТЕРТОН) з поганою звісткою: їхнього сина скоро віддадуть прийомним батькам. Хоча Кловісу лишилося сидіти 4 місяці, він погоджується втекти, щоб допомогти повернути дитину. Дорогою вони захоплюють у заручники техаського патрульного Максвелла Слайда (Майкл САКС). Незабаром за ними вже слідує караван машин, а бідова парочка разом із заручником стають справжніми поп-зірками.
Спілберг починає фільм як комедію характерів, чому дуже сприяє вдалий кастинг: простакуватий і експресивний Лу, рудий недотепа Кловіс, розважливий Слайд. Втім, незабаром комедія переходить у дорожній трилер, а потім і в драму, де немає однозначно правих та винних.
Майстерна драматургія принесла Спілбергу його першу вагому нагороду — приз Канн за найкращий сценарій.
«Інопланетянин» (1982)
Якось восени неподалік рядового каліфорнійського містечка приземляється інопланетний корабель. Група дослідників-гуманоїдів збирає зразки рослин. Проте уряд не спить, посилаючи на місце приземлення загін NASA. Інопланетяни спішно відбувають, забувши менш спритного товариша, якому тепер треба і ховатися від спецслужб, і надіслати сигнал лиха. Він знаходить несподівану допомогу в особі земного підлітка Елліота (Генрі ТОМАС), який встановив із прибульцем телепатичний та емоційний зв'язок.
Зазвичай контакти з іншою цивілізацією поставали на екрані в «дорослій» оптиці і з відповідними сюжетними поворотами. Спілберг одним із перших передав ситуацію контакту через сприйняття дитини. Для цього він показав більшу частину сцен на рівні очей Елліота, а щоб досягти щирої реакції акторів-дітей при розлуці з прибульцем, зняв фільм у хронологічному порядку.
В результаті вийшла добра й весела казка, окремі моменти якої – політ Еліота та прибульця на велосипеді на тлі Місяця або влаштована героєм масова втеча жаб зі школи – стали хрестоматійними. «Інопланетянин» мав сенсаційний успіх, півтора десятки років протримався на першому рядку серед найкасовіших фільмів американського прокату, а кіноакадеміки присудили картині 4 «Оскари».
"Список Шиндлера" (1993)
В основу сценарію Спілберг поклав роман Томаса КЕНІЛЛІ «Ковчег Шіндлера» про німецького бізнесмена та члена НСДАП Оскара Шиндлера, котрий врятував понад тисячу польських євреїв під час Голокосту. Слоганом фільму обрано цитату з Талмуду: «Той, хто рятує одне життя, рятує цілий світ».
У візуальному втіленні Спілберг обрав єдино правильний варіант: чорно-білий. Колір з'являється на кілька хвилин у пролозі, де показана релігійна іудейська церемонія, та в документальному післямові. Ще один вражаючий акцент – червона сукня на маленькій дівчинці у кульмінаційній сцені розгрому краківського гетто.
Спілберг надає протагоністові неоднозначність, яка робить еволюцію Шиндлера (блискуча гра Ліама НІСОНА) особливо цікавою. Спочатку він переслідує корисливі мотиви: робота єврейських робітників обходиться дешевше, а працюють вони краще, ніж поляки. Однак кривава ліквідація гетто стає переломною подією, саме з цього моменту герой присвячує всі зусилля та ресурси порятунку людей. Знаменитий список стає справжнім ковчегом серед пекла масового знищення, яке Спілберг показує з жахливою скрупульозністю. В емоційному фіналі справжні врятовані разом із акторами, які їх зіграли, кладуть камінці на могилу Шиндлера.
«Список…» практично відразу після прем'єри отримав визнання як зразок драми про Голокост, підкріплене 7 «Оскарами» та багатомільйонними прибутками у прокаті. На ці гроші Спілберг заснував «Фонд Шоа», діяльність якого спрямована на збирання та збереження свідчень про Голокост.
«Врятувати рядового Райана» (1998)
Перші 20 хвилин фільму доводять вміння Спілберга максимально ефектно починати історію: висадка союзників на Омаха-біч у Нормандії в 1944 році – настільки ж криваве, наскільки й захоплююче видовище. Весь сюжет підпорядкований досить незвичайній меті: групі американських військовослужбовців під командуванням капітана Джона Міллера (Том ГЕНКС) доручено доставити з фронту додому парашутиста Джеймса Райана (Метт ДЕЙМОН), який висадився у тилу противника. Його троє братів уже загинули, і командування хоче вберегти сім'ю від отримання одразу чотирьох похоронок. Втрачаючи бійців, пройшовши через найнебезпечніші випробування, загін Міллера знаходить Джеймса, але залишається з ним для захисту стратегічно важливого мосту.
Реалізм, розмах батальних сцен, добірний акторський ансамбль дозволяють Спілбергу знову створити стандарт жанру. Проте особливість цієї фронтової драми - у підкреслено гуманістичному посиланні: тут головне не виконання наказу за всяку ціну, не пафос знищення ворога, а порятунок життя простого солдата.
Фільм відзначений 5 "Оскарами".
«Лінкольн» (2012)
Спілберг зосереджується на ключовому моменті президентства Авраама Лінкольна (Деніел ДЕЙ-ЛЬЮЇС): проведення поправки, що забороняє рабство, до Конституції США через Палату представників і завершення, таким чином, Громадянської війни. Навіть найближчі радники глави держави не вірять, що це можливо – що вже говорити про опозицію в обох партіях.
Лінкольн виявляється серед багатьох вогнів: з одного боку, йому потрібно закінчити братовбивчу війну, з другого – не поступитися прихильникам рабства, з третього – на нього тиснуть радикальні аболіціоністи на чолі з Таддеусом Стівенсом (Томі Лі ДЖОНС), незадоволені обережністю президента.
Лінкольн у виконанні Дей-Льюїса доброзичливий, дотепний, говорить притчами й схожий на врівноваженого східного мудреця. Спілберг вписує головного героя як свого роду центр рівноваги у грандіозну картину історичних змін. Битви на полі бою, у залах засідань, у політичних кулуарах, зіткнення сильних характерів, напружений епізод фінального голосування – «Лінкольн» є зразковою історико-політичною драмою.
Фільм отримав два «Оскари» за найкращу чоловічу роль (Деніел Дей-Льюїс) та за найкращу роботу художника (Рік КАРТЕР, Джим ЕРІКСОН).
