Святий. Супер
На фестивалі «Київський тиждень критики» показали фільм 36-річної італійської режисерки Аліче Рорвакер «Щасливий Лазар».
Одразу, порушуючи всі правила рецензування, напишу: приголомшив.
Головний герой — Ладзаро, молодий селянин виняткової доброти. Він живе в Інвіолаті (перекладається, до речі, як «невільне»), ізольованому від світу селі, де панує маркіза Альфонсіна Де Луна, «королева цигарок». Багато років тому вона влаштувала фіктивне банкрутство, а потім закріпачила селян і вони працюють на неї безоплатно — збирають тютюн на плантації. Але й батраки зловживають чуйністю Ладзаро. Коли жадібну маркізу викривають і селяни переселяються в місто, Ладзаро знаходить їх через багато років, сам анітрохи не змінившись після пережитої загибелі, а потім воскресіння.
Це — одне з небагатьох чудес у цій історії, які, втім, мало мають спільного з християнською міфологією — при всьому тому, що вона в фільмі присутня: регулярно хтось згадує про католицьких мучеників. Ось сіромах виганяють із собору, куди вони прийшли послухати орган — Ладзаро забирає музику з собою, вона замовкає в церкві, але звучить у вечірньому міському небі. А найважливіше диво все ж у тому, що Ладзаро дійсно нікого не експлуатує, що він дійсно добрий, що він дійсно чесний до якоїсь кришталевої наївності. Через це бруд і тривога світу не липнуть до нього. Чи щасливий він? Здається, людські категорії щастя й горя на нього не поширюються — але він точно робить щасливими тих, хто поруч з ним.
Аліче Рорвахер пізно вже називати головною надією італійського кіна — вона його найгучніший голос. Вона з неореалістською точністю й співчуттям показує соціальні реалії, винятково майстерно володіє візуальною матерією фільму, бездоганно будує сюжет.
А тут, окрім усього іншого, їй вдалося те, що в кіні трапляється дуже рідко: розповісти історію про святого, лишаючись за межами будь-якої релігії.
Що таке святість?
Добро, що віддає себе, нічого не вимагаючи у відповідь.
Те, що недосяжне.
Те, що тільки в кіні й може бути.
Те, завдяки чому людство досі не загинуло.
