Життя одне, а паралельних реальностей безліч
Життя одне, а паралельних реальностей безліч. Найчастіше вони чомусь перетинаються у визначні дати та свята.
У Facebook та Instagram одні постять квіточки-цукерочки, а інші - довгі та змістовні пости про боротьбу жінок за свої права та справжній сенс сьогоднішнього свята.
А на центральних телеканалах - справжнє "мракобесие". В рекламних блоках через одну - реклама контор, які моментально нададуть тобі мільйони кредитних коштів на задоволення бажань твоїх жінок. Про рекламу всяких акцій до свята весни і ненаситних жінок мовчу. Дивимось далі.
Ну окей, "Анжеліка" та "Титанік" - нічогенькі фільми. Але на 2 каналах у програмі "Служебный роман". Тільки нещодавно бачила новину, що Аліса Фрейндліх - у чорному списку відтепер. Тобто, "Иронию судьбы" ніззя, а "Служебный роман" можна? Уупс...
Ну але то все таке на фоні "8 марта в большом городе" на "плюсах". Кварталівці після кожного номеру вітають жінок зі святом, ледь не в кожному номері, та ще й не по разу натякаючи, що для чоловіків квіти, подарунки, турбота та свято в цілому - нездоланне випробування, апокаліпсис.
Досі не можу зрозуміти, у якому році знімався концерт. Пісню Баскова вирізали, а от згадки про нього у виступах Сердючки та Максима Галкіна - залишили. А чому ж не вирізали Галкіна, який зовсім не в тему свята жартує поголовно про російських зірок і про Путіна (нічого крамольного про вождя, ні-ні)?
Йшов 2018 рік. Майже 4 роки війни. Десь у цих числах у 2014 Крим переставав думати, що він наш. А ми досі робимо вигляд, що надворі мирний і розслаблений 2012-2013.
Так що, дівчата і хлопці, нічого ми ще не здобули. Рано брати вихідні, досить затикати один одному роти квітами й цукерками...
І це я ще не вийшла на вулицю. Може, випаду в ще кілька паралельностей..
