Чергові фейки Кремля про борги СРСР
«Росія сплатила всі зовнішні борги СРСР, а Україна не передала їй свої активи» - таку інформацію з подачі свого президента розганяють ЗМІ сусідньої держави. Чому це фейк ?
Бо, по-перше, всі зовнішньоекономічні активи належали СРСР тобто юридично за Україною не було закріплено жодних активів, по-друге, весь експорт 1/6 частини світу йшов через Внешєкономбанк СРСР, по - третє: більшість позики СРСР використовувалося для забезпечення жителів Москви і Ленінграду - старші люди пам’ятають, як у Москву у 80-ті роки навіть із Києва їздили за ковбасою, кавою та мандаринами.
Нарешті, РФ одноосібно привласнила Золотий запас СССР, а тоді це було понад 600 тон дорогоцінних металів, і вклади українських громадян у Сбербанку СССР, які попросту анулювали... Це дуже коротко про "братський розподіл". Більш детально, на основі документів про те, як РФ "пограбувала Україну розповідав Борис Соболєв, який у 1991 році виконував обов’язків міністра зовнішньоекономічних зв’язків України, був дієвим учасником тих подій.
У книзі «Сальто великих грошей» Борис Соболєв пише: «Найбільше в процесі розподілу виграла Росія. Адже вона отримала основні активи, а це величезне багатство, тисячі об’єктів нерухомості. На особистих контактах, через українців у посольствах СРСР ми намагалися дізнатися, скільки ж такого майна і яка його вартість. Часто чули: «Воно безцінне»,– оскільки це перлини зодчества XVI-XVII століть. У Токіо, наприклад, лише земля коштує приблизно по 100.000 доларів за сотку. Скільки там чого належало Радянському Союзові під різними прикриттями, донині невідомо, і ми про це вже ніколи не дізнаємося, бо це майно перейшло в приватні руки. В одному Вашингтоні Радянський Союз мав сотні об’єктів, а в той самий час Україна для облаштування власного посольства в США мусила попервах орендувати будинок».
28 жовтня 1991 року в Москві засідав Паризький клуб кредиторів СРСР, який об’єднав 18 країн-кредиторів. Була озвучена цифра – урядам цих країн СРСР заборгував 75 мільярдів доларів. Суми згодом ще уточнювалися до останнього цента, дуже велика робота проводилася по кожному кредиторові, кожній країні.
Величезні гроші, які знаходилися на рахунках союзних структур, були привласнені Росією, яка з цих грошей фінансувала свій дефіцит. Не секрет, що ці величезні суми позик витрачалися в основному на закупівлю продовольчих товарів для Москви та Ленінграда: масла, м’яса, сирів, ковбаc, щоб якось відстрочити голодні бунти. Літні люди пам’ятають, як їздили до Москви за товарами та продуктами харчування. Навіть транспорт отримав свою назву – «ковбасні електрички». Ситуація ускладнювалася тим, що всі важелі впливу – всі рахунки, доступ до них – опинилися у влади Росії.
У рахунок боргу було списано 7-8 млрд доларів із рахунків українських клієнтів не тільки Внєшекономбанку, але й Сбербанку, Госстраху, облігаційних займів 1982–1992 років.
У книзі «Сальто великих грошей», яка описує початок нашої економічної незалежності наведено чимало документів того часу.
На жаль, Борис Володимирович Соболєв ( світла пам'ять патріоту України) так і не встиг опублікувати більшість документів із свого багатого архіву. Сподіваюся, цей час ще настане.
Алла КОВТУН, журналіст, авторка книжки «Сальто великих грошей»
