Чому у Фінляндії вийшло
У Росії якось мляво відзначили 100 років більшовицького перевороту. Тим часом розпад Російської імперії почався в грудні 1917 року, коли першою про свою незалежність оголосила Фінляндія. З 1 січня по 6 грудня 2017 року Суомі на державному рівні відзначали знаменну дату своєї історії. В інших країнах також її відзначали. Зокрема, в Нідерландах було виведено новий сорт тюльпанів Suomi 100. За нідерландською традицію сорту було присвоєно паспорт, у який і було занесено його назву. Восени цибулини цих тюльпанів були висаджені в резиденціях Култаранта і Мянтюніемі.
Ще влітку 1917 року фінський сейм проголосив незалежність, але Тимчасовий уряд відмовився її визнати. Скориставшись більшовицьким переворотом, Фінський сенат 4 грудня 1917 року ухвалив Декларацію незалежності Фінляндії, яка була схвалена парламентом 6 грудня.
Мабуть, Ленін вважав, що можна дати фінам пограти в незалежність, і 18 грудня радянський уряд її визнав. Одночасно до Фінляндії були спрямовані революційні війська і матроси Балтійського флоту. Почалася громадянська війна, яка тривала 108 днів. Загинуло з обох боків близько 40 тис осіб. За допомогою німецької армії червоних вдалося розгромити, і Фінляндія стала незалежною остаточно і безповоротно. Проте за майже перші 25 років пройшли три радянсько-фінські війни, остання в 1939-1940 рр. Вона отримала назву незнаменитої.
Чому ж, незважаючи на всі труднощі, втрату значної частини території, Фінляндії вдалося не тільки відстояти свою незалежність, а й стати процвітаючою європейською країною. Зауважимо, що в 1918-1920 рр. утворилося майже півтора десятка незалежних держав з осколків Російської імперії. Більшовикам вдалося відновити державу в колишніх межах, за винятком Польщі та Фінляндії. Перша після Другої світової війни все ж опинилася у становищі радянського сателіта і вирвалася з такого становища тільки напередодні розвалу СРСР. Фінляндія ж ніколи не поверталася в радянський простір, хоча і мала з Москвою особливі стосунки і проводила політику, яка дістала назву фінляндізації.
Причин, як завжди, кілька. Як історичного, так і суб'єктивного характеру.
По-перше. У Фінляндії не було гострого аграрного питання. Була відсутня велика поміщицька власність на землю. Шведські королі, коли Фінляндія входила до складу Швеції, провели низку законів на користь дрібних землевласників. Церковні землі були відібрані в державний фонд і роздані частково дворянству, частково продані або віддані в довгострокову оренду. На селянську власність ніхто ніколи не робив посягань, що забезпечило новій державі підтримку більшої частини населення, яке тоді жило в селах.
По-друге. Велике князівство Фінляндське було найбільш автономною частиною Російської імперії. Наприклад, фінів не призивали в російську армію, за що вони платили спеціальний податок. Фінська аристократія за невеликим винятком не інтегрувалася в правлячий клас царської Росії. У князівстві говорили шведською мовою в містах, в селах - фінською.
До 1917 року склався не національний актив, а політичний клас, що чітко усвідомлював свої стратегічні і тактичні цілі. У грудні 1917 року було не тільки кому взяти владу, а й утримати її. Ідея незалежності проникла всередину фінського суспільства, а не тільки в його найбільш освічену частину.
По-третє. Громадянська війна, що розгорнулася в січні 1918 року, сприймалася значною частиною народу як іноземна інтервенція. Фінські політики використовували для перемоги всіх можливих союзників - від країн Антанти, до кайзерівської Німеччини. Характерно, що категоричними противниками незалежності Фінляндії були лідери білого руху - від Колчака до Денікіна. Тому більшовицький термін білофіни виглядає якось анекдотично.
По-четверте. У Фінляндії встановився демократичний режим, що забезпечило єдність суспільства в грізні дні Зимової війни з СРСР в 1939-1940 рр. Колишніх червоних ніхто не переслідував і не утискав у правах. І вони першими пішли добровольцями в армію в грудні 1939 року.
По-п'яте. Участь Фінляндії у війні на боці Гітлера, що отримала у фінських підручниках назву Війна-продовження, була особливою. Фінські війська не штурмували Ленінград і не обстрілювали його, не перерізали Мурманську залізницю, якою йшли вантажі ленд-лізу, хоча мали для цього всі можливості. Влітку 1944 року фінам вдалося на кілька тижнів призупинити радянський наступ, причому якраз тоді, коли Сталіну всі сили були потрібні на головному, західному напрямі. Все це, а також підтримка союзників США і Великої Британії дозволило Фінляндії уникнути радянської окупації і перетворення на країну народної демократії.
Праві політики Юхо Паасіківі і Уохо Кекконен, який боровся з червоними в 1918 році і потім став беззмінним президентом, зуміли виробити політичну лінію співіснування з СРСР. При цьому зберігся внутрішній демократичний порядок. Фінляндія залишилася західною і досить вільною країною з економікою скандинавського типу.
Крім перерахованого, відзначимо один дуже важливий суб'єктивний фактор, який зіграв вкрай негативну роль у формуванні незалежних держав у 1918-1920 рр. на уламках царської Росії, зокрема й України. Це ілюзії і лівий радикалізм. Відзначимо, що в переважній більшості українські політики влітку-восени 1917 року, на відміну від фінських, вважали, що зможуть співіснувати в єдиній федеративній і демократичній Росії.
Замість формування державного апарату і власної армії вони їздили в Петроград і вели безплідні переговори. Розуміння, що російський лібералізм є продовженням російського шовінізму і великодержав’я прийшло надто пізно, коли головорізи Муравйова наближалися до Києва.
Влітку 1917 року в Україні треба було проводити аграрну реформу і покінчити з поміщицьким землеволодінням, створювати національну армію, щоб протистояти більшовицькій агресії. Скільки було розмов, що з Росією війна неможлива, а взимку 2014 року країна опинилася фактично без армії. На наступному витку повторилася історія початку ХХ століття.
Українська еліта в своїй більшості, на відміну від фінської, не була готова до незалежності як в 1917, так і в 1991 рр. Звідси постійні коливання в проведенні політичного курсу всередині країни і в зовнішній політиці.
Потрібні були потрясіння 2014 року і російська агресія, щоб прийшло усвідомлення необхідності захисту країни не на словах, а на ділі.
Ось чому у Фінляндії вийшло в 1917 році, а Україна проходить цей шлях із затримкою на 100 років.
