Генерал-губернатор Ічкерії
У протестів проти присвоєння імені Кадирова-старшого мосту, вулиці, бензоколонці або ломбарду в Петербурзі, Нахапетівці чи Лондонграді є резон. Бо Кадирови - і батько, і син – голови окупаційної російської адміністрації в Чечні. Зрозуміло, Кадиров-син плюс до цього - східний сатрап і лякало інтелігенції. Але його просувають не через це, не за ненависть до розумних і незалежних, а тому, що він ставленик імперської влади. І просуває його російська імперська влада. І охороняє його російська влада. І утримує саме вона.
Він звичайний генерал-губернатор з дурістю. Але дурість від безвиході: не Путін тримається на багнетах Кадирова, а Кадиров тримається на багнетах і грошах Путіна. Він дозволяє собі рівно те, що йому дозволили. І всі ці вигадки, що Кадиров не залежить від Путіна, що путінські силовики з ним безуспішно борються, - звичайна димова завіса. Він такий же кремлівський, як Патрушев і Бортніков. З однієї миски сьорбають, одну і ту ж роль сторожових псів виконують. Міст імені Кадирова нічим не відрізняється від моста до Криму або на острів Російський, це міст у нікуди, його імперська опалубка впаде разом із імперською владою і тієї ж миті.
Ще Єрмолов привертав на свій бік горців, що були кровними ворогами його супротивників, допомагаючи їм здійснити родовий звичай помсти і роблячи їх зобов'язаними саме собі. Кадиров - такий же куплений за срібну вуздечку джигіт, підвищений у званні до наглядача над регіоном. І у нього є всі якості, необхідні великому пахану з Кремля: генерал-губернаторська жорстокість і самодурство, «бабки», що не вичерпуються, в тумбочці і страх перед опозицією. А так - що Єрмолов, що Кадиров, що Муравйов-вішатель, що Путін: імперські керуючі, райони різні, місія одна.
І тому варто, звичайно, заперечувати проти будь-якого прославлення імен батька і сина Кадирових.
Але, безумовно, під покровом цих заперечень дуже часто ховаються російський націоналізм, ісламофобія і чеченофобія. Тобто російське великодержавництво в кавказькому варіанті, де різниця між Путіним і Навальним, як у Синявського з радянською владою, тільки стилістична.
У чеченців багато підстав для ненависті до росіян як до імперських загарбників і гнобителів. І кадирівське хамство - один із варіантів прояву цієї ненависті. Чеченофобія - це частина російського імперського комплексу, і це ганебний комплекс. У чеченських війнах чеченці вбивали не росіян, а поневолювачів. А росіяни двісті років вбивали інсургентів, які не бажали підкоритися. Це не націоналістичний конфлікт, а імперський.
Чеченцям пробачливо плутати росіян і гнобителів. Росіянам - ні. У Петербурзі живе і працює (за різними підрахунками) від декількох сотень тисяч до мільйона мусульман. Користуватися послугами людей і зневажати їх - рабська звичка, жадібний пошук тих, хто ще більш принижений, ніж ти. Протестувати проти прославлення куплених джигітів - осмислено, використовувати це для приховування імперської зарозумілості і страху - ні.
