Гніздо тридцять шостого дня
Російська техніка возить на собі гніздо з гілок. Вони думають, що сховавшись під таким гніздом, рятуються від виявлення з повітря. Військові експерти звернули на це увагу як на свідчення поганої підготовки до війни. Гілки замість маскувальних сіток. Але не тільки. Тут ми бачимо прояви архаїки, властивої всьому російському мирному та військовому життю. Гілки та бліцкриг, скрєпи та фашисти у Києві, через 82 роки після Другої світової війни. Так само, як і тоді, Москва не шкодує солдатів і патронів. Воює «за батьківщину і Путіна», креслить на картах стріли напрямків головних ударів, про які замість Левітана повідомляє генерал в окулярах з поганою дикцією.
Поки військо застрягло між складними для російської граматики прийменниками «на» та «в» українській землі, кремлівський мрійник такими ж допотопними методами змушує Європу купувати намисто, пеньку та рублі, щоб розраховуватись за газ. Але європейцям намисто не потрібно і найбільші компанії на кшталт RWE вже оголосили, що не мають наміру укладати контракти з Газпромом наступного року. У марксистсько-ленінську свідомість Путіна не вкладається антикапіталістичний демарш. Він не розуміє, що у людей, крім грошей, є й принципи. І не тямить, що всі розуміють: газ не дрова, на всеросійську дровницю не складеш. Як попереджав відомий український прем'єр, гази мають відходити.
Путін не самотній у своєму закостенілому світогляді. З ним уся Росія. Одна ізраїльська телекомпанія пройшлася закладами московського та обласного бізнесу, з'ясовуючи, як вони живуть у нових умовах. Нічні клуби не постраждали, зробивши запас алкогольних напоїв на три місяці наперед. На молочних фермах сповнені ентузіазму продавати сири замість швейцарців, у громадському харчуванні – робити свої котлети на зло біг-макам… Ось тільки косметологи та стоматологи засмутилися – працювати і вставляти клієнтам немає що. Але всі впевнені, за три місяці все розсмокчиться і до них повернуться бренди цивілізації. Кажуть: «Куди вони подінуться від великих заробітків у Росії». (Див. праці Маркса, Леніна та Сталіна з цієї теми). Найреалістичнішою виявилася середньоазіатська армія праці Москви, яка запакувала валізи для переїзду в перспективніші столиці. Чи працюватимуть у таксі, кафе та будівництві замість них москвичі? Відповідь очевидна.
Росія у темряві архаїки. Чого не міг уявити Герберт Веллс, який розмовляв з Леніним на тему мрій. І, до речі, про фантастику. В одному фільмі цього жанру капітан космічного корабля, що не туди залетів, вимовляє цілком земну фразу: «За зневагу реальності доводиться платити».
Отже, відновлювати римську імперію, царство інків чи СРСР захоплююча справа для сюжетів романів і фільмів, але в житті вимагає згоди оточуючих. Жартома називатися Почакуті, Цезарем, Сталіним - одне, а насправді обвішати себе черепами вбитих сусідів - зовсім інше. Люди можуть не погодитись. І гніздо з гілок не допоможе замаскувати дрімучі звички.
