Гуманістична катастрофа в Росії
Або «Рабство в ідола нелюдяної величі»
Рабіндранат Тагор свого часу сказав: «Я вірю в життя, тільки якщо воно прогресивне, і в прогрес, тільки якщо він знаходиться в гармонії з життям. Я сповідую свободу людини від рабства в ідола нелюдяної величі». Небезпеки опинитися в такому рабстві не уникнуло сучасне російське суспільство, обравши для себе за ідола Володимира Путіна. Так в цій гібридній країні під величавою абревіатурою РФ розпочалася масштабна гуманістична катастрофа, яка набула сьогодні особливо потворних рис.
Ціннісна криза супроводжує Росію впродовж усього історичного шляху і за всіх її політично-адміністративних утворень. Імперський блиск московського Кремля завжди забезпечувався брязкотом зброї; брудна воєнна сила була аргументом для тих чи інших політичних рішень. Мобілізація народу до певної «патріотичної» дії в цій «нє понятной умом» країні здійснювалася під обманними гаслами, зазвичай придуманими недемократично обраними зверхниками. Сьогоднішній лідер Росії використав цю властивість «всенародної любові до царя-батюшки», очоливши нову боротьбу за «ісконно русскіє інтєрєси» поза своїми (часто теж завойованими, а згодом занедбаними їх традиційною безгосподарністю), територіями. При цьому довів свій «русскій мір» до «царства мороку», а відтак і гуманістичної катастрофи. Сьогодні вже не укладені за тисячоліття тривалості світових культур засади, а абревіатури ФСБ, ГРУ, СК, ВВП визначають морально-етичний клімат на цій великій території. Близький той час, що за цими абревіатурами може вже не виявитися людини…
Бездуховне тіло Путіна не потребує додаткових обстежень: це вже недалека перспектива роботи для світової політичної юриспруденції. Питання до російських громадян: хто ви? Чи задовольняє вас цей суспільний статус «раба в ідола нелюдяної величі»? Той, хто сьогодні повірив в «сакральне значення для Росії Криму», завтра ризикує стати «сакральною жертвою» для того ж таки ідола. Така природа ненависті, яку культивує група кремлівських нігілістів.
Гуманістична катастрофа в Росії загострилася напередодні 70-річчя з часу завершення Другої світової війни. Образ «сильних духом» радянських воїнів враз перекрився образом «мерзенних духом» путінських «ввічливих чоловічків». Призначення воїнства в ядерній державі невпинно дрібнішає й зводиться до туманних спецоперацій або навіювання страху серед миролюбного населення. ФСБ, ГРУ, СК і ВВП тепер перебувають у стані війни з безстрашною українкою Надією Савченко, яка на противагу цим абревіатурам дивиться на своїх нікчемних опонентів з високою людською гідністю.
Чи вистачить приниженим «ідолом нелюдяної величі» громадянам сучасної Росії моральної сили, щоб відкрито подивитися у вічі власному майбутньому і здолати глобальну гуманістичну катастрофу, яка розпочалася з умислу боввана-людиноненависника?
