Гунни біля брам
Наприкінці літа-восени 1914 року німецькі війська хвилею котилися Європою, займаючи одне за одним Льєрж, Брюссель, Ам’єн і підбиралися до Парижу. Нечисленний британський експедиційний корпус мусив відступати під вогнем супротивника.
У бельгійському місті Лувен окупантами було спалено середньовічний центр разом із бібліотекою старовинних манускриптів. Мабуть, звідси і з’явилася у Кіплінґа асоціація з войовничими варварами – гуннами. Його заклик «Вже гунни біля брам - готуймось до війни!» почули на всіх континентах, сам автор дозволив вільне поширення цього вірша, відмовившись від фінансових претензій.
Згодом поет напише своєму видавцеві Френку Дубльдею: «У той час багато хто вважав цей вірш надміру та недоречно песимістичним, але вже у 1915 році всі визнали його правдивість.» І це попри те, що за кілька тижнів після публікації відбулося «Диво на марні», німецька наступальна хвиля розбилася об скелі, хоча це був далеко не кінець війни. Війни цивілізацій та цінностей.
І наостанок – зверніть увагу на рефрен цього вірша, де йдеться про заповідь. Англійське «Commandments» - це справді Заповідь, і про неї Кіплінґ пише в одному ряду з іще десятьма заповідями Старого Завіту.
Звичайно, хочеться вірити, що за сто літ людство помудрішало, що жах справжньої великої війни вже ніколи не крокуватиме Європою. Але для того, щоб так було, як ніколи потрібно зібрати міць у кулак і мужність та терпіння в серця, як радив своїм співвітчизникам Кіплінґ.
За все, що рідне нам,
За майбуття синів.
Вже гунни біля брам -
Готуймось до війни.
Наш світ поплив з-під ніг,
І вже не нашим став.
Нам шлях один проліг -
Вогонь, каміння, сталь…
Здавна говорить так
Нам заповідь Творця:
«Зберіте міць в кулак,
І мужність у серця».
Довкола – подивись,
Все знову, як колись,
Луна старий девіз:
«Перед мечем схились!»
І знову той самий
Йде ворог на людей,
Шалений, лютий, злий…
Та ворог не пройде.
Усе, що ми звели,
Поки тривав цей мир,
Вони за ніч змели.
І ось смиренні ми
Постали на межі
Митарства і утрат,
Щоб воскресати, жить
І знову воскресать.
Здавна говорить так
Нам заповідь Творця:
«Зберіте міць в кулак,
Терпіння у серця.»
Не скарг пуста луна,
Не хвалькуватий шал.
Пожертва в нас одна –
Це тіло і душа.
І спільна в нас тепер
Мета усіх звитяг.
Немає свободи – смерть.
Вітчизна жива – життя.
