Кого зашморгом, кого отрутою, а кого виборчкомом
Мабуть, найтрагічніша подія останніх днів - це загибель білоруського опозиціонера Віталія Шишова, який проживав в еміграції в Києві й очолював "Білоруський дім в Україні" - некомерційну організацію, що допомагає білорусам, які поїхали з країни через політичні мотиви, з легалізацією, житлом і працевлаштуванням в Україні. Він також займався організацією акцій протесту проти режиму Лукашенка на території України. БДУ дуже заважав «бацьку», оскільки надавав допомогу його політичним противникам з облаштування в українському суспільстві. А переважна більшість білоруських емігрантів в Україні налаштована до режиму Лукашенка різко вороже. Тільки за останній рік із Білорусії в Україну через жорстоке придушення протестів, що послідувадо після фальсифікованих президентських виборів 9 серпня 2020 року, емігрувало, за деякими оцінками, понад 70 тис. білорусів. БДУ діяльність Шишова не обмежувалася. Він був адміністратором кількох опозиційних білоруських Telegram-каналів і лобіював серед депутатів Верховної Ради введення санкцій проти Лукашенка та збирав підписи під відповідними зверненнями.
Судячи з усього, Олександр Григорович приготував активістам білоруського протестного руху страшний подарунок. 26-річного Віталія Шишова знайшли повішеним у парку біля житлового комплексу "Чайка" на західній околиці української столиці, поруч із лісом, куди Віталій прямував для ранкової пробіжки. Керівник Національної поліції України Ігор Клименко назвав дві головні версії смерті глави БДУ: самогубство або навмисне вбивство під виглядом суїциду. У Шишова була здерта шкіра на носі й знайдено садна на лівому коліні та грудях, а також невеликі садна на лівій частині верхньої губи. За словами Клименка, такі пошкодження характерні при одноразовому падінні. Зі свого боку додам, що подібні пошкодження можуть виникнути, якщо хтось завдав Шишову нокаутуючий удар справа. Тоді падати нещасний мав саме лівою стороною тіла. А потім опозиціонера могли підняти в напівнепритомному стані, накинути на шию зашморг і повісити, імітуючи самогубство. Така версія поки що здається найбільш вірогідною. На місці події були знайдені мобільний телефон та особисті речі Шишова, причому останніми з його телефону було зроблено кілька дзвінків, одразу ж скинутих. Можливо, таким чином вбивці намагалися ввести слідство в оману щодо справжнього часу смерті Віталія. Він не залишив записки про намір піти з життя й нікому зі своїх друзів не говорив про подібні плани. А вигідна його смерть була тільки одній людині - білоруському диктатору. Адже загибель Шишова на якийсь час утруднить дії БДУ й обмежить допомогу білоруським емігрантам в Україні. Й, відповідно, зменшить можливість відновлення протестних виступів у Білорусії за підтримки білоруської діаспори в Україні. За даними Telegram-каналу Nexta, Шишов також збирав дані про співробітників спецслужб Білорусі, які працюють за кордоном, і навіть завів спеціальний Telegram-канал, щоб вносити туди відомості про агентуру КДБ. У заяві БДУ з приводу вбивства Віталія Шишова йдеться: «Немає сумнівів, що це спланована чекістами операція з ліквідації дійсно небезпечного режиму білоруса».
Клименко стверджував, що Шишов не звертався в поліцію щодо стеження або погроз, хоча соратники Віталія стверджують зворотне, заявляючи, що він говорив їм про помічене стеження за собою, і цю інформацію було передано українській поліції. Водночас представники українських спецслужб попереджали главу БДУ, що його життю загрожує небезпека, так само як і те, що його можуть викрасти сили спеціальних операцій, підконтрольні Лукашенку. Тут спадає на думку ще одне міркування. Можна не сумніватися, що під час виїзду в Україну з Білорусії тих, хто виступав проти Лукашенка або не бачив для себе місця в лукашенківській Білорусі, білоруський КДБ також заслав свою агентуру під виглядом незадоволених Лукашенком. Однак навряд чи білоруські чекісти мали досить агентури в Україні, щоб постійно стежити за Шишовим та іншими помітними фігурами білоруської опозиції. Тому можна зі значною часткою ймовірності припустити, що в організації вбивства глави БДУ людям Лукашенка могли допомагати агенти ФСБ або ГРУ. Якщо безпосередні виконавці вбивства Шишова, швидше за все, були працівниками КДБ Білорусії або білоруського спецназу, то в організації стеження за об'єктом замаху цілком могла бути задіяна стара агентура російських спецслужб в Україні. У будь-якому разі вбивство глави БДУ слід розглядати як чергову невдачу українських спецслужб і поліції, які не зуміли запобігти загибелі одного з видних білоруських опозиціонерів в столиці України. Зрозуміло, до кожної потенційної жертви режимів Лукашенка або Путіна цілодобову охорону не приставиш. Тут потрібні системні заходи як щодо посилення паспортного контролю на кордоні, так і щодо проведення постійних і широкомасштабних контррозвідувальних операцій проти мереж російської та білоруської агентури в Україні. Президент Володимир Зеленський у зв'язку із загибеллю Віталія Шишова заявив, що правоохоронні органи України повинні забезпечити додатковий захист громадянам Білорусії, які живуть у країні і яким може загрожувати небезпека. Ця заява доводить, що керівництво України як найбільш вірогідну версію зараз розглядає вбивство Шишова. А один із керівників міжнародної групи з розслідувань Bellingcat Христо Грозев заявив в інтерв'ю радіостанції «Эхо Москвы»: «Навіть без попередньої інформації я б сказав, що це не самогубство. Але я б не став писати до того, як у нас не буде повної картини. Зараз ми можемо припустити, що це спецоперація. У Києві були присутні працівники ФСБ Росії, вони інтегрувалися серед опозиційних білоруських груп, які перебувають в Україні». З цим висновком важко не погодитися.
У Росії, на відміну від Білорусі, після скандального провалу зі спробою отруєння Олексія Навального «Новичком» і представлених журналістами-розслідувачами переконливих доказів причетності до нього ФСБ і Кремля, Путін і його адміністрація, як здається, на якийсь час вирішили відмовитися від фізичної ліквідації своїх опонентів і, поки не вщухне міжнародний шум стосовно замаху на Навального, обмежитися їхньою, так би мовити, «легальною» ліквідацією - недопуском до майбутніх виборів під будь-якими приводами, часом анекдотичними. Лідера псковських «яблучників» Льва Шлоссберга й муніципального депутата Миколу Кузьміна було виключено зі списку кандидатів партії «Яблуко» в депутати Псковських обласних Зборів під приводом їхнього зв'язку з «екстремістською організацією», якою Мосміськсудом було визнано штаби Навального. Щоправда, під тиском місцевих «яблучників», які вказали, що рішення про штаби Навального ще не набуло чинності, Виборча комісія Псковської області змушена була відновити Шлоссберга й Кузьміна у виборчому списку. Але, очевидно, це ненадовго. Якраз того дня, коли Шлоссберга й Кузьміна відновили у виборчому списку, Перший апеляційний суд у Москві в середу підтвердив рішення суду нижчої інстанції про визнання екстремістськими заснованого Олексієм Навальним Фонду боротьби з корупцією і штабів Навального. Це рішення хоча й може бути оскаржене, але вже набуло чинності. А це означає, що найближчими днями почнеться масове зняття з виборів опозиційних кандидатів усіх рівнів. Ось для зняття з виборів голови фракції «Яблуко» в Законодавчих зборах Петербурга Бориса Вишневського знайшли зовсім вже безглуздий привід. Нібито річ у тім, що документ про висунення Вишневського партією «Яблуко» не підписаний на кожній сторінці та скріплений степлером, і в цьому документі немає деталей про участь у його висуненні «колегіальних керівних партійних органів». Голова територіальної виборчої комісії по Центральному округу Володимир Соколов визнав, що «такої вимоги (заборони скріплювати листи степлером. - Б. С.) закон не передбачає. Але інші документи кандидата прошиті або підписані ним. А тут питання виникають, адже аркуші скріплені звичайним степлером». Загалом, не степлер, так товщина паперу або чорнила не такі. Привід знайдуть завжди. Ймовірно, в Кремлі поставлено мету, щоб до дня голосування в списках кандидатів усіх рівнів не залишилося жодного реального опонента нинішньої російської влади, а тільки ті, кому доручено опозицію імітувати. І цієї мети, очевидно, буде досягнуто. Подивимося, як поставиться до такої перспективи народ Росії.
