Крим. Шість років окупації
6 років я не був удома.
Діти підросли. Наше життя дуже змінилося. Цінності переосмислені.
Через шість років окупації Крим, яким ми його знали, залишився тільки в спогадах і снах кримчан. Півострів змінився до невпізнання, а про те, що там відбувається насправді, ми знаємо все менше.
Тема Криму випала з центру суспільної уваги в Україні. Інформація з території окупованого півострова надходить уривками - найчастіше українські ЗМІ не мають можливості підтвердити й перевірити факти. Та й представники влади не працюють над актуалізацією кримської теми - навіть ті рідкісні законопроєкти щодо Криму, які реєструють у парламенті, не доходять до голосування.
Як би жахливо це не звучало, до анексії Криму наче звикли...
А тим часом окупанти обжилися в Криму і послідовно повертають його в радянське минуле: малий бізнес сходить нанівець, головним інвестором півострова залишається держава РФ - нікому не хочеться вкладати кошти в анексовану територію.
Туризм, екологія, сільське господарство, які ще 6 років тому були пріоритетами, - все це тепер не цікаво російським окупантам. Розвивається в Криму тільки військово-промисловий комплекс...
То який же він - Крим сьогоднішній? Що буде відбуватися в різних сферах життя півострова в 2020році? І чи допоміг "Керченський міст"?
Інвестиції
Деградація економіки Криму з початком анексії була неминуча. Крим до 2014 року був вигідним об'єктом інвестування і для європейських інвесторів, і для китайських, і, звичайно ж, російських бізнесменів, які щорічно вкладали мільярди рублів у різні сфери. Після анексії через міжнародні санкції, транспортну й енергетичну ізоляцію півострів належним чином не привернув навіть російських інвесторів. Російський бізнес слухає Путіна, киває, але в Крим не йде.
До анексії в економіку Криму інвестували $ 1,9 млрд прямих іноземних інвестицій, а вже в 2014 році обсяг інвестицій у Крим знизився майже в 2,8 разу.
Пропагандисти регулярно звітують про зростання економіки та збільшення доходів кримчан. Однак реальна картина дуже відрізняється - купівельна спроможність і рівень життя кримчан не тільки не зросли після анексії, але навіть впали, враховуючи зростання цін і рівень інфляції.
Економічні труднощі змушують усе більше кримчан залишати півострів. Так, якщо до анексії в Криму було 921,8 тис. економічно активного населення, то в 2019 році таких було вже 889.1 тис.
Міст
Протягом чотирьох років кримчан "годували обіцянками" й розказували їм про "золоті гори", які повинні були, мабуть, "приїхати" по Керченському мосту. Але ось міст побудували, "вваливши" в його будівництво понад $ 6 млрд, але... Дива так і не сталося. Після відкриття об'єкта ціни на півострові продовжили зростати, турпотік майже не змінився, а економіка регіону продовжує руйнуватися. Зараз, у лютому, ціни на більшість продуктів харчування в Сімферополі вище, ніж у Києві на 30 відсотків, а в серпні різниця була майже в половину.
Відкриття моста хоч і спростило доставку вантажів на півострів і зробило її більш стабільною, але не змінило рівень цін. Справа в тому, що більшість перевізників взагалі не планують знижувати вартість своїх послуг - попит на перевезення до Криму значно вище попиту на вивезення товарів із Криму, саме тому вартість доставки фури з продуктами об'ємом 20 тонн із Москви до Сімферополя становить 150 тис. рублів, а назад - 50 тис. рублів. Залізничне сполучення через протоку також нічого поміняє, адже тарифи російської залізниці дуже високі, а значить - і ціни не впадуть. Крім того, ціни на продукти в РФ в принципі завжди були і є вищі за українські на 15-20 відсотків.
Туризм
Проблеми кримського туризму не зводяться до логістики. До анексії Крим гостинно зустрічав російських туристів: ходили потяги, українські продукти були дешевші і якісніші, відпочинок був комфортніший і доступніший, не було ризиків і загроз, на вулицях не зустрічалися військові й бронетехніка. Але тоді максимально вдавалося залучити до Криму лише 1,3 млн туристів із РФ. Тепер ціни в Криму стали вищі навіть за московські, відпочинок дорожче ніж у Сочі й регулярні повідомлення в РосЗМІ про екологічні лиха і теракти на півострові. У 2019 му році найдешевший тур із Москви на двох до Феодосії коштує 39 тисяч рублів - подорожі в Туреччину, Єгипет, навіть Грецію - дешевше. Немає жодних підстав збільшення турпотоку з РФ в окупований Крим.
Немає й іноземних туристів. У 2013 році український півострів прийняв 540 тисяч туристів із ЄС, Туреччині та далекого зарубіжжя, а ще 320 тисяч із Білорусі. Сьогодні він залишається для всього світу "сірою зоною", ризиковою і не рекомендованою для туризму.
У туріндустрії було задіяно понад 100 тисяч кримчан. Багато з них залишилися без роботи, багато хто пішов із цього бізнесу.
Хімічна промисловість
Не додає плюсів туристичному іміджу Криму та екологічна катастрофа, яка сталася на півночі півострова в серпні цього року. У ніч на 24 серпня на півночі окупованого Криму стався викид отруйних хімікатів із кислотонакопичувача заводу "Кримський титан". Роботу заводу зупинили тільки через два тижні, а вже в кінці жовтня "Кримський титан" знову запрацював. Кардинально поліпшити ситуацію з кислотонакопичувачем не вдалося. Та й узагалі - заводи, розташовані в цьому регіоні, не здатні працювати в умовах "сірої зони". Завод "Титан" розташований в Армянську не тому, що там для нього є сировина або збут його продукції. І "Титан", і "Кримський содовий завод" сильно залежать від української енергосистеми і від ресурсної бази, зокрема від води, від Північно-Кримського каналу. Завод і раніше потрапляв у різні колізії через те, що містився на стику двох адміністративних регіонів України - Херсонської області та Криму, через що навіть розглядалося питання зміни адмінкордонів. Інфраструктура водопостачання, залізничного сполучення, газо- і енергозабезпечення побудована так, що значна частина її розташована на території Херсонської області. Хімічний комплекс не здатний безпечно працювати автономно від материкової України, а наслідки можуть бути катастрофічними і для Чорного і для Азовського морів.
Політика української влади щодо ситуації з "Кримським титаном" дуже слабка.
Але не можна забувати про цю тему, треба наполягати на міжнародній екологічній місії, залучати іноземних експертів. Будь-яка іноземна комісія підтвердить небезпеку функціонування хімічного комплексу в умовах анексії, тим більше що ситуація стосується двох морів міжнародного значення.
В Армянську і Красноперекопську в роботі хімпідприємств задіяно майже 10 тисяч осіб. Усі вони можуть залишитися без роботи. Інших варіантів зайнятості населення в цьому регіоні просто немає. Зупинка заводів стане дуже гострою соціальною проблемою.
Сільське господарство і виноробство
Якщо спочатку російська влада за допомогою інструментів пропаганди ще намагалася запевнити кримчан, що у сільського господарства на півострові є шанси, то сьогодні навіть вона вже визнала, що без дніпровської води нічого не врегулюється. Засолення ґрунтів найближчим часом стане дуже серйозною проблемою.
Обсяги врожаю помітно зменшуються з кожним роком, навіть судячи з офіційних даних. Після збирання ранніх зернових і зернобобових культур у РФ заявили, що всього було намолочено 906 тис. тонн зернових із площі понад 548 тис. га, що на 48% нижче від торішнього врожаю. Але я не вірю в ці цифри, думаю, реальні обсяги мінімум удвічі менше.
Після ситуації на "Кримському титані" вже й російські екологи визнали, що у разі неврегулювання в найближчій перспективі питання водозабезпечення Криму в промислових масштабах існує велика ймовірність виникнення неконтрольованих надзвичайних подій у вигляді подальших техногенних катастроф, спалахів різних захворювань серед населення і худоби, а також загальної дестабілізації екологічної ситуації.
Через відсутність належного поливу близько 60-65% врожаю овочевих і фруктових культур гине щороку. Крім того, пересихають пасовища, внаслідок чого відбувається швидке зменшення поголів'я рогатої худоби.
Розвиток сільськогосподарського сектора в Криму не цікаво Росії. Кримські продукти не потрібні в РФ - російським виробникам і бізнесу вигідно, щоб сільське господарство в Криму знищувалося. Краснодарський рис замінив кримський дуже швидко. 30 тисяч рисових чеків Півночі Криму прийшли в непридатність. Те ж сталося і з овочівництвом. Без роботи в селах залишилося 7 тисяч осіб.
Про виноградарство та виноробство в Криму також не можна сказати нічого хорошого. Загальна динаміка скорочення площ плодоносних виноградників невтішна. Так, станом на 1 січня 2013 року їхня площа становила 20,5 тис. га, а в 2017 році - 14,1 тис. га, що на 30% менше. Врожайність знизилася з 56 до 35,4 центнера з гектара. Серед чинників, які сприяли цьому, - незаконне відчуження земель, будівництво об'єктів інфраструктури і прокладка доріг на території виноградників, низький контроль землеустрою.
Виноробство - "візитка" Криму - страждає з кожним роком усе сильніше. Російська анексія завдала непоправної шкоди виноробній галузі Криму. Всесвітньо відомі винні бренди українського півострова в Росії тепер називають "винним напоєм", знамениті кріплені кримські вина знімають із виробництва, бо вони не потрапляють під російські стандарти, а колекційні - просто розпродають.
P.S.
Попри помітне зниження інтересу до теми Криму в світі ще не забули про незаконну анексію півострова. Євросоюз зберігає свої санкції, в ООН ухвалюють нові резолюції.
А ось робота української влади щодо Криму викликає великі питання.
Для прикладу: за перший місяць 2019 року РФ ухвалила близько 3,5 тис. правових актів для так званої "інтеграції" окупованого Криму. У свою чергу представництво президента України в АРК за рік роботи розробило 10 законопроєктів, і тільки три з них зареєстровано у Верховній Раді України.
Плану конкретних дій, заходів із деокупації півострова досі, за 6 років (!), не розроблено.
Звичайно, до річниці анексії або під час найбільш резонансних подій у Криму з трибун робляться гучні заяви й лунають обіцянки "повернути Крим найближчими днями". Тому "Крим - це Україна" переважно на рівні риторики.
