Люди без паспортів
Влада Росії зробила ще один крок до легалізації сепаратистів Донбасу
Кремль неофіційно визнав легітимність паспортів самопроголошених Донецької і Луганської народних республік і порекомендували приймати їх як в російських готелях і на РЗ, а також на внутрішніх рейсах російських авіакомпаній. За словами заступника представника «народної ради» «ДНР» Дениса Пушиліна, він вже з весни минулого року подорожує Росією за днрівським паспортом, до того ж свої послуги надають йому всі російські авіакомпанії: і S7, і «Аерофлот», і «ЮТейр». За словами Пушиліна, «запитання у прикордонників до паспорта ДНР інколи виникають, «але після дзвінка старшому по зміні з’ясовують, що є розпорядження, і пропускають».
Цю інформацію підтвердили й інші представники сепаратистів, а також авіакомпанії S7 Airlines. Проте «Аерофлот» категорично спростував можливість купити квиток за паспортами не визнаних держав. Там, вочевидь, бояться можливих міжнародних санкцій. Деякі юристи вважають, що визнання документів невизнаних держав може розцінюватися як підривання суверенітету України і слугувати підставою для санкцій проти російських посадових осіб та авіакомпаній, що такі документи приймають. А ще 2015 року Московський і Петербурзький державні університети почали визнавати атестати зрілості, видані школами «ЛНР» і «ДНР». Визнають у Росії також видані сепаратистами свідоцтва про народження, смерть, зміну імені, укладання і розірванні шлюбу. Низка джерел підтверджують наявність неформальної домовленості між російською владою і представниками «ДНР та ЛНР» «закривати очі на ці паспорти, аби люди могли пересуватися Росією».
Щоправда, відповідну публікацію одразу ж спростували в Кремлі. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков офіційно заявив, що Москва не визнавала і не визнає паспортів осіб, що проживають на території самопроголошених «ДНР» та «ЛНР». А ті випадки, про які повідомляють ЗМІ, це, мовляв, «не офіційне визнання паспортів, йдеться про окремі рішення, що їх могли ухвалювати муніципальні, місцеві органи влади, а також різні компанії, керуючись виключно гуманітарними міркуваннями, необхідністю справді гуманітарної допомоги цим людям, які мешкають у районах Донбасу». А то у бідолах українські паспорти стали непридатними, а отримати нові вони із зрозумілих причин не можуть.
Такі відмовки, відверто кажучи, можуть задовольнити хіба що дітей молодшого і середнього шкільного віку. Кремль, як видається, хоче і цноту мати, і капітал надбати. З одного боку, публічно оголошувати про офіційне визнання «ДНР» і «ЛНР» хоча б де-факто на рівні президента чи прем’єр-міністра — для Росії дуже «стрьомно». Можна нарватися як на розширення санкцій, так і на те, що західні держави нарешті почнуть постачати Україні летальне озброєння. А цього Москва дуже не хоче. Але, з другого боку, здається цілком безпечним спустити рішення питань про визнання і невизнання паспортів та інших документів «ДНР» та «ЛНР» на рівень регіонів, муніципалітетів, РЗ та авіакомпаній. Дарма, що всі авіакомпанії в Росії, по суті, державні. У Кремлі вельми сподіваються, що за те, що посадили в літак «Аерофлоту» когось за виданим сепаратистами паспортом, нових санкцій не вводитимуть.
Фактично ж така політика означає намір Путіна та його команди зберегти навіки свій контроль над окупованою частиною Донбасу в будь-якому разі, незалежно від того, вдасться чи ні «втюхати» назад в Україну Донбас зі збереженням «ЛНР» і «ДНР» та їхніх лідерів. Але при цьому Кремль не бажає брати на себе щодо де-факто окупованих російськими військами і їхніми місцевими союзниками-маріонетками територій Донецької і Луганської областей жодних формальних зобов’язань. І, зокрема, не має наміру поки що видавати їм російські паспорти. Що він, до речі, вельми охоче робив в Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї, та й в Криму. Видача російських паспортів мешканцям Донбасу, та ще в масовому порядку, стала б чітким індикатором того, що Росія має намір цю територію анексувати. Це свідчить про те, що формально анексувати «ДНР» і «ЛНР» і повністю брати на себе їх утримання Москва, принаймні в найближчому майбутньому, наміру не має. Нехай мешканці Луганська і Донецька живуть за папірцями, виданими російськими маріонетками, які ніде, окрім Росії, жодної ваги не мають. Але, з другого боку, багатьом мешканцям окупованих територій, і не лише ватажкам сепаратистів, постійно доводиться їздити до Росії, яка залишається для них єдиним вікном у зовнішній світ. Там і родичі, і робота, яку на окупованих територіях знайти дуже важко.
Києву слід усвідомити, що повернути Донбас можна буде або за зміни політичного режиму в Росії, або силовим шляхом. І те, й те можливе лише в досить віддаленому майбутньому. Ми не знаємо, скільки ще в Росії правитиме Путін. А силовим шляхом Донбас можна буде повернути лише тоді, коли нинішні західні партнери України перетворяться на її повноцінних союзників і готові будуть чинити на Росію не лише дипломатичний, а й військовий тиск, аж до направлення на Донбас своїх військ. Але якщо таке станеться, то дуже нескоро. Тому реалістичнішим видається перший варіант
Звичайно, у більшості мешканців «ДНР» і «ЛНР» збереглися українські паспорти. Але частина таких паспортів прострочена, частина втрачена, до того ж є діти, що народилися чи досягли повноліття вже після окупації територій Луганської і Донецької областей, і тому мають лише документи, видані сепаратистами. І місцевій владі дали з Кремля негласну команду закривати очі на такі порушення російського законодавства і визнавати сепаратистські паспорти. Не можна сказати, в Москві прагнуть зберегти це в таємниці, інакше той же Пушилін не був би відвертим з пресою. Ймовірно, таким чином хочуть, не накликаючи на себе додаткових санкцій, продемонструвати, що Росія Донбас нікому не віддасть. Ось і Пєсков відверто висловив сподівання, що в «ДНР» і «ЛНР» вистачить боєприпасів відбити наступ української армії. Усі чудово розуміють, що надходять ці боєприпаси з Росії, а не з Америки чи Туреччини.
Що за цих умов слід робити Україні? По-перше, всіляко привертати увагу міжнародних організацій і своїх зарубіжних партнерів до того, що Росія де-факто визнає документи сепаратистських утворень і не відмовляється від фактичного контролю над окупованими територіями. І вимагати накладення на Москву додаткових санкцій за невиконання Мінських угод. По-друге, треба залишити надії на досягнення певних компромісів з Путіним щодо врегулюванню на Донбасі. Слід чітко розуміти, що нинішній російський режим піде лише на таке врегулювання, за якого «ЛНР» і «ДНР» буде формально повернуто до складу України, аби впливати на українську політику, але фактично залишаться під повним контролем Росії.
Києву слід усвідомити, що повернути Донбас можна буде або за зміни політичного режиму в Росії, або силовим шляхом. І те, й те можливе лише в досить віддаленому майбутньому. Ми не знаємо, скільки ще в Росії правитиме Путін. А силовим шляхом Донбас можна буде повернути лише тоді, коли нинішні західні партнери України перетворяться на її повноцінних союзників і готові будуть чинити на Росію не лише дипломатичний, а й військовий тиск, аж до направлення на Донбас своїх військ. Але якщо таке станеться, то дуже нескоро. Тому реалістичнішим видається перший варіант.
