Магнітогорськ: про версію теракту
Отже, судячи з усього, як я вже писав раніше, найімовірніша версія, яка полягає в тому, що в Магнітогорську в останній день 2018 року відбувся теракт, і здійснили його ісламісти, виявилася правдивою. У ніч на 18 січня угруповання «Ісламська держава» взяла на себе відповідальність за вибух будинку та маршрутки в Магнітогорську. Про це повідомила організація SITE Intelligence Group, яка відстежує активність бойовиків у інтернеті. Вона послалася на публікацію в щотижневій газеті терористів Al Naba. Водночас жодних додаткових подробиць теракту ІД не надала, а тривале мовчання пояснила турбуванням про безпеку членів організації, які влаштували теракт. Після цього слідчий комітет Росії версію теракту ще раз відкинув, повторивши, що пріоритетною, як і раніше, залишається версія про вибух газу. І одночасно застеріг журналістів від того, щоб довіряти заявам терористичних організацій, які приписують собі вибух у Магнітогорську. Виходить, що тепер лише російські правоохоронні органи вирішуватимуть, чи був той чи інший випадок терактом чи ні, причому абсолютно незалежно від того, які саме докази теракту оприлюднить керівництво терористів.
Те, що слідчий комітет відмовляється визнати вибух у Магнітогорську терактом, цілком очікувано та зрозуміло. Якщо сам президент Володимир Путін, який оперативно прибув до постраждалого міста, публічно заявив, що трагедія сталася через вибух газу, то тепер і прокурори, і слідчі, і представники ФСБ можуть визнати те, що сталося в Магнітогорську, терактом лише після того, як відповідну публічну заяву зробить президент Росії. А він явно не поспішає відмовлятися від версії вибуху побутового газу, яка владі наразі здається найзручнішою.
Зрозуміло, терористам не завжди варто вірити. Вони часто приписують собі теракти, влаштовані іншими організаціями, а також трагедії, що сталися через природні причини або недбалість міської влади. Однак у цьому випадку на користь правдивості заяви ІД говорить те, що вона надійшла лише через 18 днів після вибуху. Якщо заява про причетність «Ісламської держави» - фейкова, то ліпше, з точки зору терористів, було б зробити її в перші дні після теракту, щоб посіяти паніку та затьмарити росіянам новорічні свята. Вичікувати тим же іділівцям мало сенс лише для того, аби дати можливість терористам піти якомога далі від місця злочину, до іншого регіону чи за межі Росії. Адже якщо в Магнітогорську насправді стався теракт, то здійснили його явно не терористи-смертники, і вони цілком можуть через якийсь час повторити вибухи в інших регіонах Росії або світу. Давно помічено, що ІДІЛ повідомляє подробиці здійснених терактів і демонструє ролики з терористами лише в тих випадках, коли підриви чи збройні напади здійснили шахіди-смертники. Однак підривники з Магнітогорська явно не поспішають стати шахідами, а з іншого боку – через деякий час вони цілком можуть здійснити вибух у іншому місті. Тому розкривати їх особистості ватажкам ІДІЛ немає жодного сенсу.
Якщо в Магнітогорську стався теракт, то прибуття туди в той же день Путіна, який подолав свій одвічний страх перед замахом, можна пояснити таким чином. Цілком імовірно, хтось із консультантів пояснив Володимиру Володимировичу, що його перебування в Магнітогорську допоможе пояснити місцевим жителям концентрацію в місті сил спецслужб і проведення в Магнітогорську плану «Перехоплення». А також президенту, найпевніше, нагадали, що снаряд двічі в одну й ту саму воронку не падає, і що зосереджені в місті чини ФСО в разі чого зможуть надійно захистити президента від будь-яких можливих замахів. Однак, напевно, завдання охорони Путіна та піймання злочинців виявилися не дуже сумісними одне з одним, і в результаті злочинцям вдалося втекти. Прокремлівські видання, близькі до Life.ru, незабаром після того, як стався другий вибух у маршрутці, поширили, з посиланням на джерела в спецслужбах, версію про те, що в Магнітогорську діяла група терористів із Середньої Азії, причому чекісти, чи то місцеві, чи московські, знали про цю групу та вели її, і через такий щільний супровід (або через недосвідченість терористів, які не вміли поводитися з вибухівкою) вибух у будинку було здійснено на день раніше, бо планували його на ранок 1 січня, коли жертв було б набагато більше. Терористи нібито також планували вибух у торговому центрі, але йому запобігли, чи то співробітники ФСБ та поліцейські, чи випадково, оскільки двірник вийняв із сумки мобільний телефон, який був за детонатор. А в маршрутці вранці 1-го січня співробітниками правоохоронних органів нібито було знищено три терористи, у той час як четвертого члена групи було застрелено пізніше в той самий день на вулиці міста. Вся ця версія, незважаючи на наведені прізвища терористів (вони різняться в різних джерелах), довіри не гідна та має вигляд домашньої заготовки силових піар-служб, покликаної виправдати дії правоохоронних органів, на випадок, якби було вирішено офіційно визнати вибухи в Магнітогорську терактом. Коли ж перевагу було віддано версії з вибухом газу, версію теракту теж вирішили про всяк випадок озвучити, але в суто неофіційному порядку. Зазначу також, що якби терористи дійсно загинули, керівництво ІДІЛ, найпевніше, назвало б їхні імена, як «героїв-шахідів». Але, якщо цього не сталося, виконавці, найімовірніше, змогли втекти з місця злочину та через якийсь час можуть спробувати здійснити теракти в інших місцях.
Зауважу, що такий видатний російський опозиційний політик, як колишній мер Єкатеринбурга Євген Ройзман, який провів власне розслідування вибухів у Магнітогорську, після публікації в Al Naba заявив, що в нього не залишилося сумнівів у тому, що причиною вибуху багатоповерхового будинку в Магнітогорську став теракт. За його словами, силовики знали про це вже 1 січня, і поширювали соцмережами таку інформацію, яку могли б мати лише люди, що розслідували версію теракту. Зокрема, на Telegram-каналі «Незыгарь» після заяви ісламістів з'явилася інформація, що «квартиру було герметизовано, тобто розраховано на збір газу – паперовим скотчем було заклеєно вентиляційні решітки та віконні рами». Щоправда, тут варто зауважити, що версія про те, що терористи перетворили одну з квартир будинку на своєрідну «газову бомбу», суперечить одній широко відомій обставині, що під час вибуху такої кількості газу напевно виникла б масштабна пожежа, як виникла вона при нещодавньому вибуху побутового газу в Шахтах. Однак, як це абсолютно точно відомо, на місці вибуху в Магнітогорську жодної пожежі не було. Тому версія з «газовою бомбою» має вигляд планового витоку з боку спецслужб, покликаного підготувати громадськість до того, що через кілька тижнів або місяців вибухи в Магнітогорську все-таки офіційно визнають терактом. А версія про «газову бомбу» повинна, зокрема, поєднати з версією теракту неодноразові заяви слідчих, що жодних слідів вибухівки на місці вибуху виявлено не було. Але Ройзман безумовно має рацію, коли заявляє, що влада не має права приховувати від народу правду про теракт. Однак досі вона продовжує це робити з тією чи іншою мірою успіху.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
