«Мобільні релігійні громади» та церковне рейдерство
Як московські священики блокують переходи з РПЦ в ПЦУ – приклад Кропивницького
У Кропивницькому розгорівся релігійний скандал щодо Храму Успіння Пресвятої Богородиці, який знаходиться у парку ім. Крючкова на Новомиколаївці. Значну частину фінансування будівництва цієї церкви у 2013 році взяв на себе нинішній Кропивницький міський голова Андрій Райкович.
Після того, як очільник міста, як голова ГО "Єлисаветградське православне товариство", закликав релігійну громаду підтримати його ініціативу щодо передачі храму до помісної Православної церкви України (ПЦУ), туди приїхали священнослужителі Російської православної церкви, які називають себе УПЦ, і привезли в автобусах своїх вірян. У храм також прибув митрополит Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф, який у 2017 році підписувався під привітанням з днем народження президенту країни-агресора Путіну.
Священики церкви Московського патріархату оперативно, за 1,5 години після публікації звернення на сторінці мера в мережі Facebook, організували збори, на яких відмовилися визнавати рішення Вселенського патріархату про надання Томосу ПЦУ. А також ухвалили рішення залишити Храм Успіння Пресвятої Богородиці під Московським патріархатом.
За свідченнями місцевих жителів і за моїми спостереженнями (я раніше писав розслідування про роботу церков МП, зокрема і про цю, і в процесі збору матеріалу часто там бував), постійних прихожан цього храму не більше 15 чоловік, однак на "збори" зібралось орієнтовно 150 людей. Частина з них (тих, кого священики вважали частиною громади) жили в інших районах міста і відвідували інші храми, а отже, мали би належати до інших громад.
Мені (і не тільки мені, а і багатьом іншим журналістам та активістам) про позицію мера і про те, що в церкві щось має відбуватись, повідомив один із її парафіян, тому я туди приїхав. Так от, вони зібрались, побачили "чужих", почали вимагати залишити приміщення. В наш бік одразу полетіли стандартні звинувачення зі всіх боків "бандєравци", "панаєхалі с западнай", "гаварі па-русскі, ти в масковскай церквє", "ти чьо сюда пріпьорся" і т.д.
Потім вони вивели на сцену дітей, які як за командою почали плакати, бо в них нібито забирають церкву. Далі вони зробили "перепис своїх", яких назвали "релігійною громадою храму", і проголосували рішення - залишитись в РПЦ. Голоси «проти» не враховувались. На завершення московський священик зробив оголошення про те, що на всіх, кому треба, чекає транспорт.
Наступного ж дня Андрій Райкович, не як мер, а як почесний громадянин міста і співзасновник громадської організації «Єлисаветградське православне товариство», провів прес-конференцію, на якій пояснив свою позицію. Як виявилось, і земельна ділянка, і споруда храму перебувають у власності його громадської організації, а службу в даному храмі вели представники РПЦ лише «з доброї волі» керівництва організації. І долю даного приміщення можуть визначати лише його власники, а не орендарі.
«Храм будувався не для Московського патріархату!», - зазначив Андрій Райкович.
Щодо зборів релігійної громади, які відбулись напередодні, то на них Райковича не запрошували, і до його організації люди, що там перебували, не належать.
Він особисто пропонував священику, що наразі править службу в храмі, перейти в ПЦУ і надалі користуватись приміщенням, або шукати собі інший храм.
Наступного дня ієрархи РПЦ зробили контратаку – провели власну прес-конференцію. На ній довго говорили про віру, канонічність, будівництво храму і про те, що вони не збираються залишати орендоване приміщення, називаючи цілком законне бажання Андрія Райковича, як співзасновника організації, якій належить приміщення, розпоряджатись своїм майном, «захопленням храму».
До речі, на моє питання «Чи засуджуєте ви військову агресію РФ проти України?» московські священики відповідати відмовились, вважаючи це питання «провокаційним і дитячим».
А в цей самий час новини про «захоплення храму» із заплаканими дітьми, зроблені прес-службою РПЦ, розлітались і тиражувались на російських пропагандистських сайтах та телебаченні…
У цей самий час, паралельно з подіями у Кропивницькому, релігійна громада села Перегонівка Голованівського району першою в Кіровоградській області оголосила про свій перехід з РПЦ до Православної церкви України, прийнявши рішення під час загальних зборів прихожан Храму Воздвиження Хреста Господнього, які відбулися 24 січня. У зборах взяли участь 200 людей, і з них лише троє не підтримали рішення.
Проте, наступного дня, 25 січня, за інформацією Московського патріархату, у селі відбулися інші збори – теж нібито релігійної громади Перегонівки, під час яких близько 20-30 учасників вирішили залишитися у складі РПЦ. Як з’ясувалось, на ці «закриті» збори з’їхались священики та миряни з навколишніх сіл.
Як бачимо, це вже стандартна схема Російської православної церкви з протидії переходам релігійних громад в канонічну українську церкву. «Мобільні релігійні громади». Однак, у випадку Кропивницького храму вона не працює. Бо майно належить не релігійній громаді з невизначеним членством, а цілком конкретній юридичній особі.
Отже, обираючи між «перейти до ПЦУ» та «звільнити приміщення храму», російські священики обрали «захопити чужий храм», звинувативши при цьому власника у «захопленні храму»…
«Війна – це мир», як писав у своїй антиутопії Оруел…
Дмитро СІНЧЕНКО, Кропивницький
