(Не)сподіваний «ефект Вінниці»
або Газета «День» як екзит-пол
Той, хто уважно читає газету «День», може не дочікуватися результатів місцевих виборів, щоб зрозуміти, хто переможе в областях. Власкори видання своїми матеріалами постійно маркують «фігури на місця» і дають можливість читачеві зрозуміти who is who у тій, чи іншій громаді. І «ефект Вінниці», як відзначила сьогодні у розмові зі мною головний редактор «Дня» Лариса Івшина, є яскравим свідченням того, як має працювати влада на місцях, щоб за неї проголосували в один тур. Нинішній міський голова Вінниці Сергій Моргунов, за даними екзит-полу від Комітету виборців України, лідирує з величезним відривом. За нього проголосувало 68,9 % виборців. Відповідно до Вінницької міської ради він затягує локомотивом партію «Українська стратегія Гройсмана», за яку проголосували 54 % вінничан.
Подібні тенденції спостерігаються і в інших обласних центрах, зокрема Хмельницькому. Про новації міста також час від часу пише «День», маркуючи «фігуру» чинного міського голови Олександра Симчишина. Він на місцеві вибори пішов із власною партією «Команда Симчишина», до якої увійшли лідери з різних галузей життєдіяльності міста. Відтак попередні результати волевиявлення стали цілком очевидними. Симчишин отримав 87 % голосів виборців і завів у раду своїх людей. Схожою виглядає ситуація у багатьох обласних центрах, де на висхідні позиції піднялися регіональні політичні проєкти, а загальнонаціональні політсили «здулися». І досить влучно про це написала на своїй сторінці у Facebook Лариса Івшина, вказавши, що попередній результат виборів – це повний «партійний» дефолт.
Іншими словами, місцевий виборець відправив всеукраїнські політичні партії у «депо». І тут варто було б «кинути камінь у город» тих нардепів, які лобіювали у виборчому законодавстві партизацію – партійну приналежність кандидатів у депутати в громадах від 10 тисяч населення. По факту вийшло так, що замість того, щоб створити конкуренцію на місцях між справжніми лідерами громад, дискусії точилися довкола рейтингів партій, виборчих списків і партійної приналежності. Хоча насправді людям набридла велика політика. Що відповідно відобразилося на явці виборців та великій кількості, порожніх, чи спеціально зіпсованих бюлетенів. Так, голова ДВК № 051541 у Вінниці (що кінотеатр Коцюбинського) Аліна Паламарчук у приватній розмові розповіла, що з 1778 виборців проголосували тільки 597. У загальній сумі бюлетенів, які вони вкинули до виборчих скриньок, було приблизно 100 зіпсованих. Причому, не стільки через помилки, а через те, що люди не хотіли голосувати. У 20 % випадків бюлетені визнавалися недійсними через помилок під час їх заповнення документа.
Виборці не розібралися у складній виборчій системі за партійними списками, які їм просто чужі, бо місцеве самоврядування не має партійної природи. Людей заплутали, перетворивши місцеві вибори, навіть більше – перші вибори у об’єднаних громадах – на чергові партійні перегони. А у громадах вибирають тих, кого добре знають і хто працює не кілька місяців до голосування, а постійно і системно. Таку роботу проводили тільки ті кандидати, які живуть у громадах, чиї виборці – сусіди. Відтак, левова частка нинішніх керівників громад, які стали першопрохідцями децентралізації на своїх територіях, отримала підтримку виборців. До прикладу, голова Іванівської ОТГ Михайло Кулик, який до слова, здобув корону «Дня» за будівничий та спортивний інтерес, взагалі встановив рекорд – набравши 91% голосів. Це знову ж підтверджує мою думку про те, що «День» працює як екзит-пол.
Та водночас, зважаючи на високі рейтинги регіональних політичних проєктів, варто було б вже зараз розставити «запобіжники». Адже проходження монобільшості у ради різних рівнів дорівнює ухваленню рішень практично одноголосно. Більше того децентралізація і фінансові потоки можуть породити розвиток «квазіпарламентів» на місцях, простіше кажучи, «князівств». А це може значно поглибити протистояння між «низами» і центральною владою.
