Палац маркіза Карабаса
Останнім часом мене дедалі частіше не полишає думка, що вся розкіш Путіна та його друзів не так вже й надовго
На наступний день після арешту Олексія Навального вийшов підготовлений ФБК майже двогодинний фільм про палац Путіна в Геленджику під назвою «Палац для Путіна. Історія найбільшого хабаря». Про палац та історію його появи розповідає сам Олексій Анатолійович. Фільм відзняли, ще коли Навальний перебував у Німеччині, але вирішили, що його випустять тоді, коли очільник ФСК повернеться до Росії. Це задля того, щоб кремлівські пропагандисти не могли звинувачувати Навального в тому, що він нападає на президента, сам перебуваючи в безпечному далеко.
Кремль вустами Дмитра Пєскова вже назвав розслідування безпідставними твердженнями, нісенітницею, інсинуацією та компіляцією. Щоправда, на уточнююче запитання журналістів, чи зацікавилися в Кремлі даними, що ФСО охороняє палац, про який йдеться у фільмі Навального, Пєсков пояснив, жодного стосунку ні до президента, ні до Кремля це не має, «тому ми не маємо ані найменшого бажання цим цікавитися». Він погодився, що робота ФСО має прямий стосунок до президента, але щодо розслідування Навального продовжував гнути свою лінію голослівного заперечення очевидних і вельми наочних фактів: «Це все абсолютно безпідствані твердження, розумієте, це цілковита нісенітниця і компіляція. І нічого іншого там немає». Так Пєсков відреагував на репліку, що ФСО в такому разі займається охороною «палацу», який буцімто належить приватним особам. Збагнувши, що за таке Федеральну службу охорони варто було б взагалі розігнати і набрати нову, і зрозумівши, що вкрай зарапортувався, Дмитро Сергійович боязко пробурмотів: «Я в даному разі не можу відповісти, я справді докладно з цим не знайомився, я не знаю, про що точно йдеться». Так ось відповів на пряме запитання, чи відповідає дійсності та частина розслідування Навального, де демонструються документи про відомих і раніше невідомих товаришів по службі та друзів Путіна. Загалом, як у відомій епопеї Володимира Войновича про солдата Івана Чонкіна: «Ви мене в цю справу не вплутуйте». І це вельми показова реакція.
Тепер перед Навальним та його антикорупційними розслідування російські чиновники, як і їній очільник Путін, відчувають відвертий і не надто приховуваний страх. Вони зовсім не впевнені в міцності свого становища і до пуття не знають, як далі розвиватиметься історія з поверненням та арештом головного російського опозиціонера. І чи не доведеться їм невдовзі відповідати за скоєне й накрадене не тільки перед Божим, а й перед земним судом. Головне завдання Навального — пробудити російське суспільство, змусити його не тільки обурюватися Путіним та його командою, а й активно боротися з ними, навчитися виходити на вулиці. І, цілком ймовірно, новий фільм, що вже зібрав десятки мільйонів переглядів, цієї мети хоча б почасти досягає. Там показано, як Путін, починаючи ще в дрезденській резидентурі, поступово набував «близьке коло» друзів та рідних (на них записано багато з того, що Володимир Володимирович нажив непосильною працею) і здійснював сходження до верховної влади.
Навальний недарма заявив у фільмі: «Путін психічно не здоровий. Він втратив глузд від багатства й розкоші». З усіх правителів країн світу за цим показником з президентом Росії можуть конкурувати, певно, хіба що арабські шейхи. З документами в руках Навальний демонструє, що нічого, крім прагнення до наживи, Путін та його друзі за душею не мають. Спершу створювався путінський «общак», куди олігархи, під загрозою повторити долю Михайла Ходорковського, змушені були здавати чималі кошти, нібито на реалізацію соціальних проектів. Насправді левова частка цих коштів йшла не на школи та лікарні, а на будівництво путінського палацу в Геленджику. Цей проект задумувався на початку другого президентського терміну Путіна як відносно скромний заміський будинок, де Володимир Володимирович мав намір доживати віку, коли полишить президентський пост. Але в міру того, як Путінська влада ставала дедалі незміннішою, апетити російського лідера зростали. До того ж проект палацу виявився дефектним. У кімнатах була підвищена вологість і завелася пліснява, тому зараз палац перебудовують. Його розміри вражають. 17 691 кв. м — площа палацу, що робить його найбільшою будівлею у приватному володінні в Росії. 7800 га — це площа маєтку, який прилягає до палацу, зокрема 300 га виноградників, на яких побудовано два винзаводи. Виноробство — хобі Путіна. І все це коштує близько 100 млрд рублів. А належить все це, як свідчить розслідування ФБК, людям з путінського оточення, але тільки на правах підставних осіб, оскільки реально володіє всім сам Путін. Однак друзям за цю послугу дозволяється необмежено пиляти російський бюджет. І їхні апетити лише зростають. Демонстрація у фільмі розкішних інтер’єрів палацу, просто як з казок «Тисячі й однієї ночі», показує росіянам, яке це щастя — бути російським президентом!
А доля Путіна чимось нагадує класичний образ скупого лицаря. Незалежно від того, чи судилося йому, померти у своєму ліжку, залишаючись довічним президентом Росії, чи його життя і президентство будуть перервані насильницьким шляхом, пожити в чудо-палаці йому навряд чи вдасться. Володимир Володимирович буде вічно чимось незадоволений і вимагатиме недосяжної досконалості. Прямо як стара з пушкінської «Казки про рибака й рибку»: «Не хочу бути вільною царицею, хочу бути володаркою морською». Палац вічно добудовуватиметься й перебудовуватиметься, територія навколо нього розширюватиметься, і на ній зводитимуться дедалі нові об’єкти і вкладатимуться, як у бездонну бочку, дедалі нові мільярди.
Путін, Медведєв, Сєчин, Міллер, Золотов та інші члени путінської команди, хоча й маскуються під бізнесменів, насправді вміють тільки брати хабарі й красти, а як з розумом витратити «чесно» накрадене, куди це можна з вигодою вкласти, вони й гадки не мають, і вкладають все тільки в предмети розкоші та дорогу нерухомість. Звідси й пристрасть до суперкоштовного туалетного йоржика й тримачів туалетного паперу. Золотих унітазів у палаці ще начебто немає, але не можна гарантувати, що вони не з’являться в недалекому майбутньому. Та ще Путін і його друзі за рахунок бюджету утримують деяких своїх бідних родичів і своїх дружин та коханок з дітьми. Для того, щоб безперешкодно пити чашу життя, запроваджуютьсодин за одним репресивні закони, переслідуютьс інакодумців, окуповуютьс Крим і Донбас, триває війна в Сирії. Але останнім часом мене дедалі частіше не полишає думка, що всі ці палаци та інша розкіш у Путіна та його друзів не так вже й надовго. І, можливо, фільм про путінський палац вплинув на рішення депутатів Європарламенту, які зажадали через арешт Навального зупинити «Північний потік-2».
