Перемогли червоно-чорні!
Поведінка Німеччини в політиці, на відміну від футболу, не така рішуча
Так, перемогли! Нарешті. Щоправда поки що в Бразилії і поки що німці в червоно-чорній формі. Але перемогли і перемогли не просто впевнено, а феєрично, тотально, грандіозно. Поведінка Німеччини в політиці, на відміну від футболу, не така рішуча. Керівники Німеччини і Франції в телефонній розмові з Петром Порошенко висловили бажання діалогу Києва з терористами, і пожалілись щодо того, що Путін знову веде себе не так як би всім нам хотілось. Не думаю, що пані Меркель не розуміє, чого коштують такі «перемир’я» для України. Впевнений, що французи з їхніми «Містралями» в Криму так само видають із себе миролюбних дурників. Шкода, що в переговорному процесі наш ресурс представлений такими «друзями». Але інших у нас немає. Гравці чужі, а ворота наші.
Впевнений, що пані Меркель конче необхідно провести відпустку на Луганщині. Екстремальний туризм, нові враження від людей – неоціненний досвід. Переконаний, що ці спостереження будуть корисними не тільки для її майбутніх мемуарів, але й для теперішнього адекватного сприйняття реальності.
9 липня – День народження унікуму всіх часів і народів Януковича. Персонаж, який збудував собі золотий трон, щоб потім самому його ж і підпалити. На палаючому троні цей цінитель старовинних релігійних реліквій і золотих батонів примудрився лити під себе керосин. Людина, яка викликала стільки емоцій, ненависті, що вилилась в історичне для України протистояння на Майдані, тепер викликає одне бажання – забути про нього. Щоправда забути його заважає усвідомлення скільки мільярдів він вивіз з України та війна на Сході країни, яку він без сумніву частково спонсорує. Нікчема, яка перетворила рідний край на зубожіле середовище, де панує страх, смерть і наруга.
Але щоб значило спонсорство тероризму в Україні, якби не готовність того самого середовища до цієї наруги над собою? Можна зрозуміти як дурили мізки в часи відсутності засобів комунікації. Але дивина – як виявляється легко можна затьмарити розум тисячам і мільйонам в часи Інтернету і мобільного зв’язку! В епоху миттєвого доступу до неймовірних об’ємів інформації! Що потрібно було для прозріння луганчан? Диспути? Пояснення? Книжки? Телебачення? Інтернет? Виявляється, для цього треба було, щоб бандит взяв гармату і на їх очах вистрілив в дах їхнього будинку з території дитячої лікарні. І то цей наочний факт дійшов ще не до всіх, адже безліч місцевих впевнено, що це саме диверсанти Нацгвардії б’ють з кущів по житловим кварталам. Виявляється, за їхньою логікою, Луганськ наповнений українською армією! Так тоді здавайтесь!
Останніми днями стало помітним, як захвилювались луганські комуністи. Ті самі комуністи, що увійшли до керівництва ЛНР, а отже цілком мають розділити відповідальність з терористами. Молодша ланка особливо активних представників Обкому навіть не гребує по ночам патрулювати місто разом з бандитами і виявляти неблагонадійних прямо на вулиці. Дехто відверто займається збором інформації про українських активістів і журналістів для передачі «куди слід». Агонія Компартії виплескує зовні смердючу рідину їх справжньої суті. Час лічить останні хвилини їхньої секти у Верховній Раді. Можна заборонити партію, але що робити з тими, хто отруює середовище, хто чинить злочини проти власного народу? Поки колишній член КПУ Грач розповідає про інтимні подробиці життя лідера комуністів вказуючи на відверті соромницькі міста, сам об’єкт цих зізнань – Симоненко – відпочиває з дружиною в Іспанії. Чи то у відпустці, чи то вже у еміграції, як Троцький. Не знаю, чи перечитує він зараз біографію соратника Леніна і конкурента Сталіна, геніальну голову якого розтрощив інший комуніст Рауль Меркадер. Але гадаю лідеру Компартії є про що задуматись і провести історичні паралелі з тим, як прихильники однієї ідеології з часом пережерли один одного. Павуки добре себе почувають на волі і їдять один одного в закритому просторі. Що ж, міста для комуністів дійсно залишилось не багато.
Спроба бандитів завести танк в Антрациті залишилась без результату. Пам’ятник тягали гуртом, але груда металу так і не поїхала своїм ходом. Вдихнути життя в машину не вдалось – танк не захотів мати справу з ідіотами. Не здивуюсь, якщо останні спробують підняти в повітря авіа музей. Не даром з вуст російських журналістів можна було почути про... авіацію ЛНР. Щоправда ще в квітні ці ж самі бандити повикрадали зі злітної смуги на ВВАУШі бетонні плити. Тому злетіти з неї вже не вдасться навіть маленькому «бекасику».
Але луганські бойовики гаразді не лише на воскресіння пам’ятників. Вони ще й блискучі спеціалісти в галузі піару. Так, наприклад, бандити примудрились перепоховати в інтернеті шахтаря Олександра Скрябіна, який начебто загинув, як в радянському фільмі про війну, з охапкою гранат під українським танком. Зробили пафосний колаж з його фото зі свічками, незгасаючим полум’ям, сумними але патетичними написами. Ватноголові інтернет користувачі розповсюдили цю зворушливу новину по всім можливим куточкам «колорадських» груп в соцмережах. Та що там групи! Інтерфакс, Московський комсомолець, Комсомольська правда, Вісті та інші видання розповсюдили новину, а деякі відвідувачі «однокласників» навіть запропонували назвати ім’ям героя вулицю в «Новоросії». Аж потім виявилось, що згаданий Олександр Скрябін помер ще два з половиною роки назад. Але то вже дрібниці і на репліки родичів просто ніхто навіть не став зважати.
Не поступається в інформаційному креативі і любитель міцних напоїв Валерій Болотов. «Народний губернатор» виявляється вигадав підступний план наступу на Харків не зважаючи на форпости української армії. Принаймні про це повідомили деяким інтернет виданням його невідомі соратники. Хитро! Глибоко! Неочікувано! Значить Луганськ – це відволікаючий маневр. А Нацгвардії насправді варто було б чекати на стаханівських гостей в Харкові! Але, окрім жартів, варто зазначити, що 9 липня в самому Луганську патрулів терористів дійсно значно поменшало. Це ж помітили і в Свердловську. А Ровеньки цього разу взагалі вирішили по прикладу Донецька, Луганська і Лисичанська утворити власну «республіку». Так луганчани і ровеньківці за день стали один для одного «іноземцями».
В самому Луганську акцент боїв зосередився на аеропорту, де наші хлопці відбили декілька серйозних атак протягом двох днів поспіль. Не просто відбили, але й знищили «град», два танки, один БТР та вантажівку з боєприпасами. На підмогу терористам направились три танки з Краснодону, які завдяки прибулої української авіації так і не добрались до міста призначення.
Бандити ж стріляють по аеропорту з різних місць і різних видів озброєння. Дах міського перинатального центру слугує терористам точкою з якої, по-перше, зручно коригувати вогонь, а, по-друге, у терористів мабуть теплиться надія на удар у відповідь. А це вже новий сюжет для російських новин про кривавих червоно-чорних «бандерівців».
На цьому варто було б поставити крапку, але ранкова канонада за вікном гучно натякає про те що рядки не встигають за подіями і саме в цей час обривається чиєсь життя і калічиться чиясь доля.
Валентин ТОРБА, Луганськ
