Подивися в дзеркало — може, ти сам «екстреміст»?
Шалена антиопозиційна пропаганда у стилістиці викриття «фашизму» та «іноземних агентів», розгорнута на державних і деяких приватних телеканалах, дає свої результати.
Шалена антиопозиційна пропаганда у стилістиці викриття «фашизму» та «іноземних агентів», розгорнута на державних і деяких приватних телеканалах, дає свої результати. Значна частина населення півдня та сходу України дедалі більше схиляється до думки, що чинна влада, нехай і погана, але все ж краща за тих «послідовників Гітлера» та «найманців Заходу», які, мовляв, рвуться до важелів керування. А тому «диктаторський» пакет законів, ухвалений з усіма можливими й неможливими порушеннями норм парламентаризму 16 січня, — це вимушений крок, необхідне в нинішній ситуації зло, покликане допомогти приборкати руйнівників хоч і поганенької, проте стабільності. Бо ж простих, законослухняних, політично надто активних громадян ці закони не стосуються, вони спрямовані проти капосних екстремістів та небезпечного екстремізму...
Насправді ті, хто так вважає й або нейтрально, або схвально ставляться до запровадження «диктаторського» пакета законів, глибоко помиляються. Закони ці спрямовані не проти «іноземних агентів» чи «фашистів» (варіант: «западенців»), головне їхнє вістря націлене на шахтарів Донбасу та металургів Подніпров’я.
Ні для кого, хто хоча б трішки знається на закономірностях функціонування економіки, не є таємницею, що українська промисловість перебуває в занепаді, стабільність фінансової системи позірна, і тільки сільське господарство та інвестиції заробітчан у будівництво і сферу послуг так-сяк утримують від падіння український ВВП. Ба більше: економічна політика чинної влади, яка поєднує «розпилювання» держбюджету між «своїми» та популістське загравання з певними категоріями виборців, робить той чи той варіант дефолту й обвальної девальвації гривни у найближчі рік-два майже неминучими. Чи треба детально пояснювати, як це відіб’ється на життєвому рівні, ба, на здатності виживання найширших мас населення? І в які форми тоді виллється масовий протестний настрій?
Утім, наймані працівники та малий і середній бізнес навіть за оптимальної політики виведення української економіки з «ями» істотно постраждають, їхня купівельна спроможність різко впаде, число злидарів помітно зросте. А якщо на цьому тлі чиновники, нувориші та «мажори» демонстративно жируватимуть, як це ми бачимо зараз, то багатомільйонні акції протесту і в такому разі неминучі.
Й от тоді прихильники «сильної руки» і «наведення порядку» сповна відчують цю «руку» та цей «порядок» на своїх ребрах і ребрах близьких та друзів, батьків та дітей.
Якщо робітники та вчителі, яким місяцями не платитимуть зарплату, та представники малого бізнесу, які опиняться на межі розорення, спонтанно вийдуть на вулиці, то за порушення порядку мирних зібрань (яке саме у низці регіонів півдня та сходу влада традиційно визначає на основі ще радянських норм) їм загрожуватиме арешт строком до 10 діб; такий само термін загрожуватиме шахтарям та сталеварам, якщо вони за своєю звичкою вийдуть на маніфестації у касках. Ну а у разі, коли демонстранти вступлять у практично неминучий конфлікт із добре оплачуваними й ідеологічно обробленими «беркутівцями» (адже гірники та сталепрокатники — хлопці запальні), то це вже буде у кращому разі «групове порушення громадського порядку» (що таке група, до речі, не вказано) — до 2 років ув’язнення. А в гіршому разі зіткнення кваліфікують як «масові заворушення», — а це вже 10—15 років за ґратами. Такі терміни нерідко дають за групове вбивство...
Присутнім у залах судилищ родичам та друзям звинувачених, ясна річ, не сподобається те, що роблять з учасниками демонстрацій, і вони почнуть гучно протестувати — отримуйте по 15 діб за неповагу до суду! А якщо ви ще й почнете погрожувати міліціонерам, суддям чи подібним персонажам (нехай навіть на рівні «бодай твоя корова здохла!» — то й самі отримаєте до 7 років за ґратами. І зверніть увагу про появу у законодавстві так сформульованого положення про «екстремістську діяльність», що воно дозволяє вважати екстремізмом будь-які прояви соціально-класової боротьби та «порушення громадського порядку». Інакше кажучи, боротьба найманих працівників проти капіталістів за свої права — це в Україні віднині кримінальний злочин. Профспілки як громадські організації, ясна річ, не мають права займатися «екстремістською діяльністю», а поширення «екстремістських» закликів (скажімо, до страйку чи до несанкціонованого владою мітингу) чи навіть описання таких акцій («екстремістські матеріали») тягне за собою ув’язнення строком до 3 років. І, до речі, ви думали, що профспілки — поза політикою? Ні. Буквально всі громадські об’єднання апріорі записані до таких, що здійснюють політичну діяльність, бо ж не тільки профспілки, а кожне з них так чи інакше впливає на «формування думки суспільства» (навіть кінологи та шахісти), і це вже, виявляється, політика, дуже часто — «екстремістська»...
А щоб посполиті поменше базікали та не мали змоги гуртуватися завдяки Інтернету, передбачена можливість позасудового відключення як окремих користувачів, так і цілих ресурсів «усесвітньої павутини». І номери мобілок усіх інакодумців будуть чітко зафіксовані у «компетентних органах». А щоб окремі несвідомі журналісти не використовували «всесвітнє павутиння» для інформування загалу про страйкову активність чи масові маніфестації, їх уже поставили на місце. Адже запроваджена обов’язкова державна реєстрація всіх «інформаційних агентств», причому під визначення таких агентств підпадають навіть персональні сайти і блоги професіональних журналістів.
І про «іноземних агентів». Усі недержавні організації, які отримують кошти з-за кордону, не має значення, від урядових інституцій чи окремих приватних осіб, — це тепер «іноземні агенти», саме в такій якості вони повинні офіційно реєструватися і платити податок на «прибуток». Отож під визначення «іноземних агентів» потрапляють благодійні фонди, що, скажімо, займаються порятунком онкохворих дітей та допомогою безпритульним тваринам, а для цього одержують пожертви з-за кордону. Цікаво, який «прибуток» вони мають зі своєї діяльності, що на нього нараховуватимуться податки? Чи це зроблено передусім для того, щоб усі відчули тотальну залежність від влади?
Інакше кажучи, сьогодні чимало трудівників — не має значення, робітників чи представників малого бізнесу, — сходу і півдня України щиросердо вважають, що їх не стосуються «диктаторські» закони, що вони спрямовані тільки проти різних там «западенців» та «екстремістів». Але ж досить почухати потилицю, поміркувати над власними перспективами у найближчі роки та дійти певних висновків, щоб побачити у поставленому перед собою дзеркалі запеклого та небезпечного «екстреміста»...
