Політика та децентралізація
Верховна Рада проголосувала нові закони у сфері місцевого самоврядування. Варто звернути увагу на кілька найважливіших аспектів
1. Реформування самоврядування стає темою, яка вийшла за межі протистояння «влада-опозиція». За закони частково голосували депутати та фракції, які перебувають як у владі, так і в опозиції. Частина робила це щиро, за власним переконанням. Отже, демонтаж радянської вертикалі й створення реального самоврядування триватиме й надалі, незалежно від політичних перипетій. Це вже ТРЕНД, ЯКИЙ НАБИРАЄ ОБЕРТІВ, він стає надпартійним. Свого часу так само важко проходили закони, які були необхідні для формування приватної власності, засад ринкової економіки, банків, кредитних спілок, об’єднань співвласників багатоквартиних будинків, громадських організацій тощо. Але нині вже ніхто не заперечує цих важливих підвалин демократичного устрою!
2. Влада продовжує давати «зелене світло» реформі. Скажімо так, «зелененьке». На фоні відсутності сильних зрушень та якісних законопроектів в інших сферах представники коаліції змушені погоджуватися хоч і на повільний, але все ж таки поступ у цій сфері. Таким чином децентралізація поглиблюється.
А от опозиція продовжує неприємно дивувати. Найбільше «Самопоміч». На відміну від прихильників Юлії Тимошенко, багато шанувальників очікували від Андрія Садового саме боротьби за місцеве самоврядування. Замість цього «Самопоміч» намагалася заблокувати процес об’єднання громад навколо великих міст із населенням понад 200 тис. через запровадження 12 та 20 кілометрових зон, на яких реформування мало зупинитися до ухвалення закону про агломерації. Таким чином, вони хотіли скасувати можливість об’єднуватися навколо Львова та інших міст без участі самого міста. Єдиний варіант, який залишався таким громадам — чекати примусового приєднання. А коли цей абсурд не підтримали інші, то «Самопоміч» взагалі не дала голосів. Тільки один народний депутат проголосував «ЗА», а решта проігнорувала. Аналогічна ситуація у «Батьківщині», тільки один голос «ЗА».
Складається враження, що опозиційні фракції не розуміють необхідності розвитку органів самоврядування, хоча для опозиції це вигідніше, ніж для влади. Реформа прямо зменшує силу адміністративного ресурсу Петра Порошенка вже зараз, тобто посилює шанси Юлії Тимошенко та Андрія Садового на майбутніх президентських виборах. Виходить, що емоції, некомпетентність і недалекоглядність взяли гору навіть над власними стратегічними політичними інтересами. Добре, що «Самопоміч» та «Батьківщина» хоча б за закон про службу в органах місцевого самоврядування, посилення старост й особливості реєстрації новообраних мерів проголосували...
3. Владна вертикаль пішла на поступки. Відтепер РДА швидше будуть втрачати контроль над територіями біля міст обласного значення. Також слабшатиме вплив всередині районів, адже збільшуватиметься кількість громад, які об’єдналися. Для РДА скоро не залишиться серйозної роботи, а це означає втрату політичної влади. Ослаблення РДА прямо призводить до ослаблення ОДА в господарській, соціальній, економічній сферах. В майбутньому ухвалити рішення про повну ліквідацію ОДА та РДА стає легше.
І хоча на разі Верховна Рада не розблокувала формування об’єднаних громад із населених пунктів різних районів і не вирішила «земельне» питання для громад, які вже об’єдналися, проте дозволила інше. А саме, міста обласного значення зможуть приєднувати малі громади в межах перспективних планів, що фактично означає перехід від місцевих адміністрацій влади на цих територіях до мерій міст. Тобто до колишніх сільських та селищних ради, які приєднаються до міст, прийде повноцінне самоврядування, з усіма наслідками цього. Міста будуть посилюватися територіально (земельно), а також за рахунок кількості мешканців.
4. Створено унікальну НОВУ процедуру об’єднання БЕЗ ВИБОРІВ. Відтепер громади, які з тих чи інших причин не були учасниками процесу формування об’єднаної громади, можуть приєднатися до вже сформованих об’єднаних громад або до міст обласного значення. Раніше після об’єднання потрібно було провести нові вибори мера та всієї ради. Відтепер, у випадку приєднання, вибори або взагалі не проводяться або проводяться тільки довибори депутатів у мажоритарних округах. Два різних правила пов’язані з тим, що в Україні досі існують дві різні виборчі системи на місцевому рівні. Там, де ради обираються мажоритарно (сільські, селищні ради) — у випадку приєднання громади, будуть проводитися довибори в округах. Для цього збільшуватиметься склад ради відповідно до збільшення чисельності населення. А там, де ради обирали через партії (міські ради) — вибори не проводитимуться певний час взагалі. Бо довибори провести неможливо (партійні система не дозволяє цього зробити), а перевибори всієї місцевої ради Верховна Рада не передбачила.
Така новація змінює плани багатьох політиків. По-перше, стає неможливим використання закону про добровільне об’єднання громад під приводом об’єднання з однією-двома сільрадами для зміни депутатського корпусу або мера через проведення нових місцевих виборів. Бо вибори стають просто не потрібні. А по-друге, частині тих громад, які очікували рішення ЦВК про проведення перших виборів об’єднаної громади, таке рішення вже теж стає не потрібне. Це стосується тих випадків, якщо об’єднання проходить навколо міста обласного значення. Відтепер потрібна тільки добровільна згода ради тієї громади, яка приєднується.
5. Проведення ПОЗАЧЕРГОВИХ САМЕ МІСЦЕВИХ виборів 29 жовтня 2017 року стає ще актуальнішим. Чим більше сформується нових громад і чим більше буде приєднано громад до вже сформованих, тим більше зростає потреба в нових місцевих виборах. Вже зараз кардинально змінилися повноваження органів самоврядування, які були сформовані на місцевих виборах 2015 року, на багатьох територіях. Виникають нові громади, нові міста обласного значення — зміни кардинальні. З одного боку, Верховна Рада допомагає стимулювати розвиток міст та об’єднаних громад, дозволяючи розширення без виборів. Однак, разом із тим, виборці територій, які приєднуються, позбавляються права обирати мерів й усіх депутатів ради. Це незаконно, і нелогічно, і несправедливо.
А ще вибори потрібні для того, щоб вирішити долю районного рівня. Тому незалежно від того, чи будуть ухвалені зміни до Конституції, де прямо передбачені місцеві вибори 29 жовтня, чи не будуть, їх потрібно проводити. Це також стимулюватиме реформу й зміни там, де вони ще не відбувалися.
УВАГА! Для того, щоб такі вибори відбулися, достатньо 226 голосів для ухвалення Постанови Верховної Ради про позачергові місцеві вибори. Тому настав час таку постанову реєструвати!
Отакі цікаві речі відбуваються з однією з найважливіших реформ, яка по суті демонтує радянську вертикальну модель управління країною й передає необхідну владу та відповідальність громадам. А це і є справжньою, а не формальною, декомунізацією)))
У наступних матеріалах буде проаналізовано інші законодавчі зміни щодо повноважень старост, набуття повноважень мерами, нових правил служби в органах місцевого самоврядування тощо.
А на разі бажаю Президентові не зволікати з підписанням ухвалених законів!
