Помилка Президента
Сьогодні у нас немає центру ухвалення рішень, немає інституту, який реалізує курс розвитку країни. Замість держави ми отримали гігантську приватну структуру, яка в умовах економічної кризи і військової агресії Росії успішно отримує прибуток і працює на своє благо.
Безвізовий режим для них і так давно діє, зарубіжні курорти досяжні, якісна медицина доступна. Чи варто перейматися через інших?
Наше суспільство ділиться на дві групи: «ми», яких переважна більшість, і «вони». Ми хочемо змінити своє незавидне становище, а вони роблять все для недопущення реформ, оскільки реформи несуть для них реальну загрозу, для їхніх свічкових заводиків.
Тому ми вибираємо людей, яких вони тасують і пропонують нам зі своєї старої і замусоленої колоди. Ці люди, за визначенням, не здатні забезпечити прорив. Реформи робляться людьми-професіоналами, наділеними волею і розумінням суті реформ. Їх просто нікому здійснювати, оскільки на ключових постах немає критичної маси людей, зацікавлених в якісних змінах. Створюються «родинні» структури, а посади багатьма розглядаються як ресурс і спосіб заробити.
Масштабні ротації часто створюють імітацію реформ. Заміна рядового і середнього сегмента не дозволяє проводити реформи по-справжньому. Крім того, знищується тонкий прошарок професіоналів, який міг би стати основою нової бюрократії.
Я не колекціоную ляпи президента. Його помилки видимі, з нього особливий попит, оскільки ми живемо в особливий час.
Суспільство розділилося в оцінці його купецьких слабостей. Завод у Липецьку, виставлений на продаж, успішно працює. Наші співвітчизники в Криму не дочекалися виразного формулювання стратегії повернення окупованого півострова, натомість отримали солодкий привіт від президента у вигляді цукерок як київської, так і липецької фабрик. Наскільки ці цукерки гірчили, які почуття викликали у справжніх українців в Криму, історія замовчує, але новорічні подарунки для дітей збирала окупаційна влада Криму.
Президент хвалиться міжнародними успіхами, що саме в цьому ми досягли успіху. Частково можна погодитися, але приліт до столиці путінського емісара Гризлова, який перебуває в списку санкцій ЄС, говорить про те, що навряд чи цей епізод гібридної дипломатії робить честь нашій країні.
Про кадрові помилки президента говорилося багато, але Порошенко залишається вірним своєму вибору і не віддає Шокіна, який повністю дискредитував себе і всю систему прокуратури. Схоже, Порошенко дізнається останнім про те, що кум Шокін і реформи - несумісні поняття.
Що стосується армії, то пункт, що передбачає виведення Генштабу з прямої вертикалі підпорядкування президенту, за дорученням Порошенко має бути реалізований наприкінці реформи сектора оборони. Це говорить про невпевненість президента, в цьому випадку Порошенко робить вибір не на користь відбиття агресії Росії, а в бік можливості використовувати армію за внутрішньополітичної кризи.
Ми брали на роботу людину, яка повинна витягнути країну з лихоліття часів Кучми і бандитизму Януковича. Ми сподівалися на те, що президент, закотивши рукава, буде реанімувати хворий організм Української держави, а він лише намагається навчитися жити з цими хворобами, які накопичувалися роками і десятиліттями.
Реанімації хворого організму не відбувається. Більше того, йде провал у часи Кучми, а з-за спини президента визирають одіозні персонажі, для яких Україна - порожній звук і дійна корова.
Фракцію «БПП» у парламенті очолює Юрій Луценко - активний учасник кампанії протестів «Україна без Кучми», а з'ясовується, що Україна знову з Кучмою. Крім того, Порошенко робить із Кучми парламентера від імені України. Це ще раз говорить про те, яким бачить «оновлення» п'ятий президент.
Не випадково, що у ніч перед Різдвом Апеляційний суд столиці залишив у силі вирок Олексію Пукачу. Нагадаємо, що 29 січня 2013 року Печерський суд визнав провину екс-генерала МВС у вбивстві Георгія Гонгадзе і тортурах Олексія Подольського, призначивши йому вирок - довічне ув'язнення.
Сам Олексій Подольський так прокоментував ситуацію «Дню»: «Пукач - дурна людина. Генерал над «ментами». Цього придворного ката використовували як м'ясо і навіть зараз обдурили. Він марно сподівався на пом'якшення вироку від замовників рішення апеляційного суду, якщо більше не буде називати імен Кучми і Литвина як замовників. Як наслідок його «закриють» довічно і, ймовірно, вб'ють за ґратами. Замість суду над замовниками вбивств і тортур відбулася демонстративна і цинічна вистава, яка поставила систему Кучми – Януковича – Порошенко для того, щоб не допустити покарання замовників. Мене зараз цікавить дух Георгія Гонгадзе, адже його тіло досі не поховано і міститься в морзі. Поховати нашого побратима Гію є принциповим християнським обов'язком».
Імітація реформ, корупція, що поглинає мільярди доларів, хабарництво, висока питома вага тіньового сектора економіки, недоторканні олігархи, непрофесіоналізм чиновників.
Існує загроза провалювання в пустоцвіт років правління Кучми, а це декілька кроків назад і прямий шлях до деградації, відмова від створення нормальних умов для розвитку суспільства і державних інститутів.
Минулого року я бачив багато масок Порошенко. Президент добре грає голосом та інтонаціями, він навчився не відповідати на гострі питання, іноді допускав цинічні висловлювання, як це було про душі загиблих, які пролітають через його робочий кабінет.
Головна помилка Порошенка – він росте повільніше за громадянське суспільство і не хоче чути прості речі, про які говорить уся країна. Порошенко у своїй закритій мушлі. Він починає відставати і безнадійно застарівати.
«Ми перемогли б і без волонтерів, але було б набагато важче», - саме ця невдала фраза Петра Порошенка стала ключовою минулого року і багато що пояснює. Це не обмовка, просто Президент мимоволі прохопився. Президент підсвідомо відриває себе від народу, ділячи всіх на «ми» і «вони».
Забудькуватість Президента дивує. Можна нагадати, як усім селом люди збирали гроші на прилад нічного бачення для воюючого за Україну земляка, як волонтери годували, одягали і взували солдатів. Коротка пам'ять, напевно, не дозволила нашим державним мужам прийти на Майдан і попрощатися із загиблим героєм Олександром Ільницьким з позивним «Барні».
«Вони» використовували Майдан як трамплін, а, заскочивши у владу, стали з каркаса регіоналів будувати стару Україну. Бездарність і корумпованість влади не закриєш шевронами нової поліції і реаліті-шоу з призначенням антикорупційного прокурора.
Громадянське суспільство зростає швидше за політиків і не дозволить здавати майбутнє своїх дітей у ломбард, ну а стати президенту духовним чадом Кучми - тим більше.
Спроба нас знову обдурити не вийде. Чим закінчується спроба обману, ви всі знаєте і без мене...
