Постріли в Дніпрі
Криваві розбірки в Дніпрі викликали великий резонанс у країні. Здавалося б, нічого особливого в Україні не відбулося. Так звані ділові люди не поділили чи то гроші, чи то борги, чи то ще щось. Призначили стрілку, прийшли у всеозброєнні в прямому і переносному сенсі. Замість кулаків почали з'ясовувати стосунки пристроями, що стріляють. Було таке раніше, тепер знову. У виючій країні, де у населення багато зброї на руках, криміногенна обстановка простою не може бути за визначенням. Скільки б нам керівники МВС та інших правоохоронних органів не рапортували про досягнення, зменшення і процентні успіхи, у все це віриться важко. Дійсність якось не схиляє до благодушності.
При всій зовнішній пересічності стрілянини на ураження, убитих, поранених і причетних, така подія в Дніпрі має цілу низку ознак системного характеру. Як регіональних, міських, так і таких, що відбивають загальну обстановку в країні.
По-перше. Дніпро - місто прифронтове. Зовні мирне життя все-таки не дозволяє забути про ту війну, яка нав'язана нам і йде дуже близько. Не треба навіть читати повідомлення про бойові дії, щоб безпомилково визначити чергове загострення на Донбасі. За сиренами і проблисковими вогнями машин швидкої допомоги, що везуть поранених бійців з аеропорту в обласну лікарню ім. Мечникова, де кращі хірурги і лікарі всіх спеціальностей ведуть цілодобово боротьбу за їхнє життя і здоров'я. Це теж фронт, лише особливий. До речі, поранених в описуваній перестрілці теж привезли саме в цю лікарню.
Прифронтове становище Дніпра - перша і дуже важлива обставина, яка не дозволяє поставитися до того, що сталося, як до звичайного кримінального злочину. Не слід все зводити до очевидного, треба подивитися на речі більш серйозні.
По-друге. Скільки часу боролися за децентралізацію, криком кричали, щоб спустили повноваження на місця, і ось цей величезний камінь почав зсуватися з місця. Принаймні щодо фінансової децентралізації. Бюджет Дніпра перевищує 10 млрд грн. Таких обсягів коштів міські фінанси ніколи не мали. І це гроші свої, не видані Києвом, а отримані у вигляді податків та інших надходжень з міста. Відзначимо, що регіон на другому місці в Україні після Києва за обсягом експорту продукції і відповідних надходжень і левова частка припадає на обласний центр. І це тільки частина того, що тепер надходить до міської казни.
Тож не дивно, що за можливість осідлати таку повноводну фінансову річку йде, м'яко кажучи, напружена боротьба. Групи впливу зійшлися в сутичці, компроміси в якій неможливі. У хід іде чорний піар кращих традиціях минулих років, інформаційні вкидання, безкоштовні листки, що роздаються на вулицях, намети збору підписів тощо.
Зрозуміло, що проти мера Бориса Філатова ведеться вся ця робота особами всім відомими. Їхні стогони щодо непрозорості розподілу фінансів, що досить близько до істини, викликають лише посмішку. Адже ці самі люди зовсім недавно перебували у міській владі і в той момент про жодну прозорість говорити взагалі не доводилося. Інформаційна війна неминуче переростає в справжню. І її залпи пролунали зовсім недавно.
Події в Дніпрі 9 травня формально зі стріляниною в липні безпосередньо не пов'язані, але непрямий зв'язок все-таки існує. І проблема тут не в криміналі, а в політиці. Як регіональній, так і загальноукраїнській.
Для «Опозиційного блоку», правильніше - тієї його частини, яка асоціюється з Олександром Вілкулом, посилити свій вплив у Дніпрі і регіоні, зокрема, в Кривому Розі, подібно до політичного і фінансового виживання. У Києві справи у них ідуть не блискуче, тим більше важливо закріпитися в такому серйозному регіоні.
Не слід скидати з рахунків і Ігоря Коломойського, для якого Дніпро теж зовсім не чуже місто. Навряд чи в своїх планах він залишив без уваги можливість посилити в ньому свій вплив і спробувати створити тут свою політичну й адміністративну базу. Так намагався зробити вже дещо призабутий Павло Лазаренко в період свого піднесення. Не вийшло, але його приклад може стати іншим наукою.
З точки зору цих політиків, чим гірше справи, чим напруженіша ситуація, тим краще. Все, що б'є по меру, губернатору і через них по київській владі, використовується, як ми бачили, без особливих гальм і оцінки того, що можуть постраждати люди. Тож не дивно, що це викликає відповідні почуття, зокрема і серед учасників АТО.
По-третє. Не буде відкриттям сказати, що міста Харків, Дніпро, Запоріжжя привертають підвищену увагу російської агентури, яка намагається створити в них проросійське підпілля. Це спостерігається по всій країні, але в прифронтових областях і великих містах Сходу і Центру вона діє і особливо небезпечна. Подібні події завжди використовуються противником у своїх цілях. Поки ми бачимо їхню відкриту частину в інформаційному полі, але більш прихована діяльність існує.
Звернемо увагу, що відразу ж з'явилися спроби надати кримінальній розбірці національного характеру. Тут проглядаються прямі дії російської агентури. Саме кремлівські ляльководи весь час намагаються розхитати і загострити міжнаціональні та міжетнічні відносини і тим самим підірвати основу Української держави. Московські розмови про український фашизм, переслідування за національною і етнічною ознакою, що начебто існують в Україні, орієнтовані не тільки на внутрішньоросійську аудиторію, але й на українську, схильну до кремлівської пропаганди. До того ж і в нас достатньо охочих погріти руки на цьому вкрай вибухонебезпечному матеріалі.
По-четверте. Це більшою мірою стосується області, але неминуче торкнеться і Дніпра. Гряде аграрна реформа. Земля стане предметом купівлі-продажу, а в Дніпропетровській області чорнозем - один з кращих. Ось коли почнуться розборки, що загрожують перерости в справжню війну. Її поодинокі залпи в області вже чутно і помітно, далі буде ще сильніше, і до цього влада має бути готова. Залишається тільки відкритим питання: чи розуміє вона це.
По-п'яте. Поки реформи Національної поліції та інших правоохоронних органів необхідних результатів не дали. І справа не тільки в технічному оснащенні або кадровому складі. Наші правоохоронці хоч у Києві, хоч на місцях вкрай схильні до політичного й адміністративного впливу. І ще невідомо, де він більший - у центрі, в столиці, або в регіонах. Це істотний гальмуючий фактор, політичний за своєю природою. Як тільки у справи правоохоронців втручаються політики й адміністратори, біди для держави не уникнути. Рано чи пізно.
Все сказане і багато чого іншого не дозволяє поставитися до збройної сутички на проспекті Гагаріна у Дніпрі як до пересічної кримінальної розбірки. Занадто багато навколо неї обставин, що серйозно впливають.
Цілком можливо, що безпосередні учасники цієї драми будуть знайдені, ступінь їхньої провини встановлений і суд відбудеться. Проте від розв’язання інших проблем, названих і не названих, нікуди не піти. Якщо за них не взятися найближчим часом, то небезпека подібних подій зросте багаторазово.
Країна, яка веде війну, такого дозволити собі не може.
