...про Каська, довіру до влади та Добровольчий рух!
Кожного дня зустрічаючись з громадянами (від Волновахи до Чопу) переконую не зневірюватися та довіряти владі, знову й знов кажу, що "це інші люди" (після смертей на Майдані, в Криму та на Сході України), вони не можуть не пам'ятати... У них є причинно-наслідковий зв'язок... Вони (себто МИ) інші!
Але виходить Касько і говорить, що він зневірився!
...і...тобто мої соковиті запевнення - це... казна що?
Та, дійсно, я кожного дня починаю з переконання самого себе в тому, що все можна змінити, а дружина (певно за теж саме) кличе мене "ідеалістом".
І доводиться перечитувати Конституцію власної сім'ї, де останнім прописано: Ми народжені, щоб змінити світ! ...Український світ!
Але телефонують адвокати і говорять, що Ваших людей саджають в (переповнену) тюрьму Краматорська, за те що вони діяли, а не чекали команди; за те що власними руками не чекаючи на захист влади зносили блок-пости бандитів та росіян, ловили навідників, розвідників та фінансистів...
Людина слабка, і перед спокусою мало хто встояв, - лишень чи можемо ми судити (а по правді судять ті ж "імпотентні" мєнти та прокурори, які побоялися дати відсіч вбивцям (я їх кличу "вбивцями Рибака")) за слабкість? Чи можемо ми говорити про справедливість забезпечену державою, якщо хлопці, що власною долею зберегли Державу-Україна, сидять на "лавці" за удар зрадникові по обличчю, чи привласнену машину? Чи не вибачитися перед ними, не пробачити їх слабкість (як ми хочемо спеціяльним Законом пробачити "працівників" "Д/Лнр")?
Де наше державницьке прощення-дякую? Адже ми спровокували цю слабкість!
Дві сили, які врятували Україну (власне то одна сила - український народ, що виконував різні функції) - Добровольчий та Волонтерський рухи! Ми напишемо про них тисячі статей та книг, але чи пробачимо їх помилки?
