Російська наука: Фенікс із попелу не відродиться
У російській науці розгорівся черговий конфлікт. Вчені Російської Академії Наук у відкритому листі президенту Володимиру Путіну поскаржилися на методи роботи Федерального агентства наукових організацій (ФАНО), які руйнують науку і створюють недієздатну систему управління науковими дослідженнями. Вони попередили: «Фінансування інститутів РАН скорочувалося; триває безглузда реструктуризація багатьох інститутів, посилюється абсурдна бюрократизація управління наукою з боку ФАНО; спостерігається зростання наукової еміграції з Росії молодого покоління вчених». Посилюється бюрократизація науки і спроби підігнати її результати під якісь кількісні показники, що зовсім не враховують специфіку наукової творчості: «До наукових організацій намагаються застосувати свідомо для них непридатні правила звичайних бюджетних установ, абсолютно не враховуючи творчий і пошуковий характер роботи дослідників... Науковці мають "планувати" - скільки вони зроблять відкриттів, скільки і в яких журналах вони опублікують статей в найближчі кілька років. Таке планування в принципі неможливо, і відповідні вимоги ведуть лише до окозамилювання і обману. Це ж стосується і сміховинного розрахунку нормо-годин для випуску наукової продукції, що зводиться до гарячкової підгонки під необхідні показники. Кількість безглуздих звітів і планів у багато разів зросла. Останні нововведення ФАНО пов'язують заплановане зростання фінансування інститутів РАН у наступні роки з абсурдною вимогою пропорційного зростання числа публікацій».
До цього можна додати, що для виконання горезвісних травневих указів Путіна про подвоєння зарплат науковців ФАНО спустило інструкцію в інститути всіх штатних працівників перевести на півставки і таким нехитрим способом виконати президентські укази. Вчені Путіну навіть погрожують: «Якщо термінових заходів з виправлення описаної трагічної ситуації не буде вжито, то в березні 2018 року обраний Президент Росії прийме в управління країну з обезголовленою, помираючою фундаментальною наукою, нездатною зустріти виклики сучасного світу. Проте хотілося б вірити, що цього не станеться і що керівництво країни виправить ситуацію, створивши умови для розвитку науки в російських університетах вченими, які вільно працюють».
Як увесь цей конфлікт стосується розвитку російської науки? На превеликий жаль, ніяк. Після того, як реальні функції управління російською наукою перейшли від РАН до ФАНО, дві ці структури перебувають у перманентному конфлікті одна з одною. Здійснена чотири роки тому реформа російської науки не тільки створила для такого конфлікту всі умови, а й зробила його принципово нерозв'язним. За РАН залишили наукове керівництво науково-дослідними інститутами, але число цих інститутів значно скоротили, провівши механічне злиття установ, часто дуже далеких одна від одної за тематикою проведених досліджень. А ось адміністративно-фінансове керівництво НДІ, так само як і власність РАН, передали у відання ФАНО. Тепер академіки РАН ламають голову, як їм керувати наукою, не маючи у своєму розпорядженні ні адміністративних, ні фінансових ресурсів. А чиновники ФАНО не розуміють, для розвитку яких напрямів науки і яким чином використовувати ресурси, що є у їхньому розпорядженні.
Зрозуміло, чиновники в цьому конфлікті перебувають у більш виграшному становищі, ніж академіки. Зрештою, ФАНО може просто здавати власність РАН в оренду або використовувати на власний розсуд, з чималою корупційною складовою, особливо якщо це стосується пансіонатів, квартир, ділянок землі тощо. Так само і фінансування можна виділяти за принципом, який директор інституту більше сподобатися і хто дасть більший відкат. Директорам же інститутів, яких тепер призначає ФАНО, але більшість із яких все ще академіки або, в крайньому випадку, члени-кореспонденти РАН, зрозуміло, хотілося б мати фінансування, незалежне від ФАНО.
Загалом, перед нами типовий конфлікт двох бюрократичних структур. ФАНО такою структурою є від спочатку, а РАН на неї перетворилася в пізньорадянської період, починаючи приблизно з 70-х років. І справа не стільки в засиллі «ідеологічних» академіків. Директори інститутів, завідувачі великих лабораторій, наукових відділів та інші наукові адміністратори, навіть природничо-наукових інститутів, часом ставали академіками за роботи, якими вони лише формально керували, не будучи навіть добре знайомими з темою дослідження, або за монографії, написані за них безіменними «неграми». Зрозуміло, що таким людям, позбавленим фінансових і адміністративних ресурсів, існувати в РАН, що перетворилася на клуб за інтересами, безглуздо. Я вже не кажу, що в Академії чимало і тих, хто після 1991 року елементарно купив своє звання. Водночас в останні роки на виборах академіків природничо відділення РАН «прокотили» низку лауреатів престижних міжнародних премій, які у світі цінуються значно більше, ніж членство в Російській академії наук, і які поки що не можна отримати за допомогою адміністративного ресурсу, кумівства та сімейності - якраз тих явищ, які пишним цвітом буяють у РАН. Тому більшість членів нинішньої Академії до реальної науки стосунку не має і визначати перспективність тих чи інших напрямків досліджень не може.
Проте РАН як керівник науки - менше зло у порівнянні з ФАНО. Деяке число справжніх вчених у РАН ще залишилося, тоді як у ФАНО їх немає в принципі. Тому в російських умовах найкращим варіантом було б повернення до ситуації 4-річної давності, коли РАН реально керувала наукою. Тоді з'явиться шанс, що хоча б деякі наукові напрями, де у російських вчених є досягнення, які можна порівняти зі світовим рівнем, отримають розвиток. Однак не представляється неймовірним, щоб російська влада відступилася. Путіна і його оточення наука цікавить лише в одному - як творець новітніх систем озброєння, здатних конкурувати з західною високоточною зброєю. Причому достатньо буде, якщо вона буде лише освоювати вкрадені західні зразки.
При цьому ніхто з керівників РФ не розуміє, що для розвитку новітньої зброї потрібен розвиток низки напрямів фундаментальних наук і що все необхідне вкрасти, а тим більше швидко освоїти неможливо. Тому розгром росіян американцями в Сирії на лівобережжі Євфрату за допомогою високотехнологічної зброї був закономірний і передбачуваний. Боюся, що коли після зміни політичного режиму доведеться відроджувати російську науку, це доведеться робити майже з нульового рівня.
