Російські кузени Хорста Весселя
Інформагенції рознесли вістку: хокеїсти збірної РФ з хокею, які стали олімпійськими чемпіонами, вирвавши в овертаймі перемогу у збірної ФРН, на церемонії нагородження заспівали заборонений до офіційного виконання у Пхенчхані російський гімн (бо ж, як відомо, через допінгові скандали росіяни виступають на Зимовій олімпіаді у статусі «спортсменів-олімпійців із Росії» та під олімпійським прапором). Переконаний, хокеїсти пишаються своїм вчинком, що його московські мас-медіа вже подали як неабиякий вияв патріотизму, як свідчення незламного російського духу.
Але чи є тут насправді чим пишатися?
Загальновідомо, що нинішній гімн РФ – це той самий гімн СРСР, тільки з дещо іншими словами, написаними (як і перед тим) Сергієм Михалковим, охрещеним за це «потрійним гімнотворцем», бо ж він писав тексти гімну і Сталіну, і Брежнєву, і Путіну, - на ту саму музику та в тому самому ключі. Це той самий гімн, під час виконання якого Андрій Сахаров і його соратники не вставали, демонструючи цим небажання йти второваним шляхом Сталіна-Брежнєва (бо ж гімн – один із найважливіших державних символів, а символи – це дороговкази в майбутнє). Напевне, хокеїсти – як і більшість молодих громадян Росії – не знають історію свого державного гімну; утім, навіть якби й знали, боюся, ідейних прихильників «лінії Сахарова» серед них немає, а от вірних путіністів (які разом із тим воліють отримувати гроші не у рублях, а у доларах чи євро) вистачає…
А тим часом історія нинішнього гімну РФ насправді не зводиться лише до історії радянського гімну. Вона сягає «славетного» 1938 року, коли була написана «Пісня про партію більшовиків», яка через рік перетворилася на напівофіційний гімн партії Сталіна, а у дещо зміненому вигляді та з новим текстом із 1944 року стала державним гімном СРСР.
Отже:
Страны небывалой свободные дети,
Сегодня мы гордую песню поём
О партии самой могучей на свете,
О самом большом человеке своём.
Славой овеяна, волею спаяна,
Крепни и здравствуй во веки веков!
Партия Ленина, партия Сталина –
Мудрая партия большевиков!
І далі в тому самому ключі: про «могучую Родину вольных людей», про «изменников подлых гнилую породу», про «гордость народа» та «мудрость народа», про «сердце народа и совесть его». І, звичайно, про те, що «дорогу к свободе наметил нам Ленин и Сталин великий по ней нас ведёт».
За змістом і стилістикою «Гімн партії більшовиків» є якщо й не близнюком, то рідним братом гімну іншої тоталітарно-соціалістичної партії – НСДАП, відомого ще як «Пісня Хорста Весселя» («Horst-Wessel-Lied»). Це був не лише офіційний партійний гімн нацистів, а й де-факто другий державний гімн Третього Рейху, оскільки на урочистостях він обов’язково виконувався вслід за «Deutschland, Deutschland über alles…» Щоб переконатися у близькій спорідненості змісту та стилістики обох гімнів, варто звернутися до тексту «Хорста Весселя» у якісному російському перекладі:
Коричневым дорогу батальонам!
И нет преграды для штурмовика.
Сегодня свастика – надежда миллионов,
Подарит хлеб и волю на века.
Высоко знамя реет над отрядом,
Штурмовики чеканят твердый шаг.
И коммунистами убитые камрады –
Незримо с нами в пламени атак.
Звичайно ж, у цьому гімні мовиться і про фюрера та свободу, яку він несе людям, – так само, як Ленін і Сталін: «Пусть знамя Гитлера овеет всю планету, осталось рабству длиться лишь чуть-чуть!»…
Чи треба зазначати, що «Пісня Хорста Весселя» заборонена у більшості західних країн, а в Німеччині й Австрії є навіть статті кримінальних кодексів, присвячені їй? Натомість «Гімн партії більшовиків» став державним гімном тоталітарного СРСР, а по тому – путінської Росії. Тож російських хокеїстів, які «героїчно» виконали на Олімпіаді цю пісню, яка оспівувала тоталітарну партії, її вождів і більшовицьку «свободу», можна сміливо назвати свого роду «ідейними кузенами» штурмфюрера СА Хорста Весселя, який теж оспівував тоталітарну «свободу» та «прапор великого вождя»…
Що ж, Сталін із потойбіччя може сміливо аплодувати своєму наступникові Путіну: той зумів не лише змусити лідерів і громадян демократичних держав стояти струнко при виконанні більшовицького аналогу «Хорста Весселя», не лише занечистити мозки молодим російським спортсменам, для яких символ національної гордості – це гімн, з яким убивали мільйони їхніх далебі не найгірших співвітчизників, а і накреслити Росії такі дороговкази в майбутнє, які впевнено повертають її в тоталітарне пекло.
