Санкції, які діють
Два роки тому була запущена друга хвиля санкцій, спрямованих на припинення російської агресії на Сході України. Як відомо, всього було три етапи.
Перший – обмеження співробітництв, другий – обмеження на поставки окремих видів технологій, третій – санкції проти окремих секторів економіки РФ. У цьому процесі взяла участь 41 країна, але найболючішими для Росії, звичайно, стали санкції з боку США і Європи.
У квітні 2014-го у Михайла Ходорковського на зустрічі в Донецьку запитали, чи зупинить хазяїна Кремля економічний тиск. На це російський опозиціонер відповів, що швидкого ефекту чекати не слід, і кілька років ситуація для економіки РФ не буде критичною. Людину, яка отруєна власною пропагандою, ніякими санкціями не зупиниш, підсумував тоді Ходорковський.
Уже йде третій рік. Економічні реалії сьогоднішньої Росії навряд чи можна назвати критичними, але кризові тенденції очевидні. І велике питання, чи впорається Кремль з тим, щоб залишити їх хоча б на нинішньому рівні.
ТОЧКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА БЕЗУСПІШНОСТІ
Яка ж імовірність того, що санкції змусять Москву в корені переглянути свою поведінку? Розглянемо кілька критеріїв і спробуємо зіставити їх з російськими реаліями.
1. Обсяг економіки ініціатора санкцій має значно перевершувати обсяг економіки країни-об'єкта. Чим більших поступок потрібно досягти, тим більше має бути перевага.
У 2014 році, коли Захід ввів санкції проти Росії, ВВП Євросоюзу в абсолютному значенні становив 18,5 трлн дол., США - 17,4, Росії - 1,8.
2. Санкції більше впливають на країни з яскраво вираженою експортною економікою, а державам, які орієнтуються більше на самозабезпечення, завдають мінімальної шкоди.
Експорт дає 40% російського ВВП, що дозволяє вважати РФ експортно-орієнтованою країною. Переважна частина російського експорту пов'язана з нафтогазовою сферою, яка головним чином страждає від санкцій.
3. Для посилення ефекту необхідна підтримка режиму санкцій сусідніми країнами і торговими партнерами країни-об'єкта.
Крім України, як прямої жертви російської агресії, і ЄС, потрібно зважити і на китайському чиннику, адже тамтешні банки, з огляду на стосунки з американськими партнерами, приєдналися до санкцій проти Росії.
4. Санкції, спрямовані проти країн, економічні відносини з якими були добре розвинені, завдають більшої шкоди економіці, хоча застосовуються набагато рідше.
У випадку з Росією такі були застосовані.
Зрозуміло, наявність всіх цих ознак ефективності можуть наштовхнутися на певні чинники, що знижують або навіть нейтралізують їхній вплив. Серед причин, за якими санкційний тиск може провалитися, виділяються такі:
1. Невідповідність цілей і засобів: дуже амбітні цілі, недостатні зусилля, нестача підтримки з боку інших держав.
2. Мобілізація країни, що зазнала санкцій: такі заходи схильні згуртовувати населення санкціонованої держави навколо уряду та пошуку торгівельних альтернатив.
3. Поява у країни-об’єкту зовнішніх спонсорів, готових компенсувати виникаючі в зв'язку з санкціями проблеми.
4. Протидія з боку союзників і ділових кіл усередині держави, що накладає санкції. Вони не тільки можуть відмовитися слідувати запропонованим жорстким заходам, але і ввести власні закони, що забороняють участь компаній у санкціях. Особливо серйозною протидія союзників може стати в разі спроб екстериторіального використання санкцій.
Кремлівські надії, судячи з усього, пов’язані передусім з другим і четвертими пунктами, але повноцінності тут немає.
Мобілізація російського населення навколо керівництва країни спостерігається, а ось з пошуком альтернатив зовнішньої торгівлі виходить слабо, незважаючи на оптимістичну риторику Кремля.
Деякі європейські сили і політики виступають проти економічного тиску на Росію і закликають до повного або часткового зняття санкцій. Але суттєвого впливу на західну політику такі настрої поки що не чинять.
КРИЗОВИЙ СЦЕНАРІЙ
Намагаючись зрозуміти, наскільки суттєвим є санкційний вплив на російську економіку, варто подивитись на її нинішній стан і перспективи. Про це багато пишуть, але принципове питання – хто саме пише.
Особливий інтерес викликають російські видання, які демонструють лояльне або обережне ставлення до Кремля, дозволяючи собі не ховати від аудиторії найгірших сценаріїв. І якщо такі ЗМІ дають будь-які негативні оцінки та прогнози, значить справи дійсно кепські.
У цьому контексті варто звернути увагу на статтю, опубліковану на «Газета.ru» ще в листопаді минулого року. Називається вона «Дальше - хуже». Основні тези такі:
1. Сьогодні російська економіка знаходиться в дуже важкому становищі. Новий зовнішній або внутрішній шок призведе до різкого поглиблення рецесії. Найбільш явною і очевидною загрозою для Росії є новий виток зниження цін на нафту.
2. «Консервативний» сценарій передбачає траєкторію зниження цін на нафту до 40 дол. за барель в 2016 році та збереження їх на цьому рівні на 2018 рік. Таке зниження означатиме повторний шок для російської економіки і буде потрібний ще додатковий час для адаптації до цих нових умов.
3. Більш нищівним ударом по РФ стане падіння котирувань не до 40, а до 20-30 дол. за барель. Зниження цін на нафту нижче 40 дол. може здійснити більш негативний вплив на соціально-економічний розвиток російської економіки, в тому числі викликати зростання рівня інфляції та вимагати реалізації комплексу екстрених заходів (включаючи фінансово-бюджетні) для стабілізації ситуації.
4. Якщо нафтові котирування затримаються на мінімумах досить тривалий час (два-три квартали), то ще один виток не послаблення (як у випадку з падінням нафтових котирувань до 40 дол.), а девальвації рубля – призведе до руйнівних наслідків.
5. Примусити котирування впасти до 20 дол. можуть так звані «чорні лебеді». Це – аномальні події, які мають величезну силу впливу. Вони змушують людство придумувати пояснення того, що трапилося після того, як воно сталося. Спочатку ці події сприймаються як дивовижні, а потім розтлумачуються і вважаються передбачуваними.
Тим часом 20 квітня ціна північноморської нафти марки Brent торгується нижче відмітки в 43 дол. за барель.
Раніше Саудівська Аравія заявила, що вона не буде обмежувати видобуток нафти, якщо на майбутній зустрічі в Досі інші виробники, включаючи Іран, не погодяться на заморозку обсягів.
У свою чергу, Іран відмовився брати участь у переговорах. На думку іранського міністерства енергетики, приєднатися зараз до заморожування означало б накласти санкції на самих себе.
НАЗУСТРІЧ ДО ПЕРЕГЛЯДУ
Американський експерт Гарі Хафбауер з колегами класифікував 204 випадки санкцій за критерієм їх успішності. Вийшли такі результати. Помірна модифікація політики – 51%, зміна режиму або демократизація – 31%, припинення військових дій – 21%, руйнування військового потенціалу – 31%, інші зміни – 30%.
Якщо виходити суто з наведеної статистики, найімовірніше – це те, що санкції змусять Росію відкоригувати свою зовнішньополітичне поведінку, але не більше. Втім, і помірна модифікація кремлівської політики була б вигідна і Україні, і Заходу – як тактично, так і стратегічно. Зрозуміло, якщо ці зміни будуть спрямовані в цивілізаційний бік.
Євросоюз буде обговорювати подальшу долю санкцій проти Росії в червні. Про це нещодавно заявив міністр закордонних справ Латвії Едгар Рінкевічс, виступаючи на Київському безпековому форумі.
«Цей рік багато в чому буде перевіркою, як в плані внутрішньої роботи, так і на здатність протистояти зовнішній загрозам. Це стосується і питання продовження санкцій проти РФ», - зазначив він, додавши, що якщо РФ не буде слідувати Мінським угодами, ЄС має намір продовжити санкції проти неї.
Останні заяви російсько-сепаратистської сторони про згоду на проведення виборів на Донбасі за стандартами ОБСЄ, а також на введення поліцейської місії ОБСЄ на лінію розмежування можуть бути демонстрацією готовності йти на поступки напередодні літнього перегляду санкцій. Не виключено, що найближчим часом Кремль погодитися і на те, щоб поліцейська місія ОБСЄ встановила контроль і над кордоном. Але забігати наперед поки що не слід.
Якщо ж російське керівництво буде продовжувати блефувати і упиратися, нічим позитивним або навіть нейтральним, з точки зору економічних перспектив РФ, для неї це не закінчиться. І не факт, що це буде сприяти подальшій мобілізації країни навколо влади. А якщо прилетить який-небудь «чорний лебідь», тоді ситуація для російської політико-економічної системи, може виявитися більш ніж непередбачуваною.
