Скандал із Siemens і посилення санкцій
Чи виграє Україна
Схоже, що на Заході почали черговий раунд глобальної гри з Путіним. Все якось сталося вже дуже вчасно з точки зору посилення тиску на Москву.
Справді. Взяти хоча б скандал із поставками турбін Siemens у Крим. Нічого нового адже не відбулося. Про те, що таке може трапитися, писала російська преса ще два роки тому. Проте, в Берліні і Брюсселі цю новину пропустили і жодним чином відкрито на неї не прореагували.
Кажуть, що через дипломатичні канали німецькі представники вимагали від Кремля запевнень, що режим санкцій порушено не буде, і начебто Путін дав чесне піонерське щодо дотримання всіх умов.
Цікаво, в німецькій столиці дійсно думали, що ошуканець Путін як господар свого слова дотримається взятих зобов'язань чи вирішили вчергове зробити вигляд, що свято вірять джентельменським зобов'язанням. Навряд чи на берегах Шпрее такі легковірні. Швидше за все, там просто стали очікувати, як Путін потрапить у самим їм вириту яму.
Справді, за будь-якого результату справи німецькі політики і бізнесмени виявилися у виграші. Якщо скандалу не буде і турбіни в Криму буде встановлено, то Siemens отримає очікуваний прибуток і все забудеться. У разі потрапляння проблеми до публічного простору Siemens заявить про обман, зажадає в суді відповіді від уже практично ліквідованої російської фірми, на яку повісять усіх собак. Далі - як крива вивезе. Вчиниться скандал, Siemens візьме паузу, скоротить свою активність у Росії, і німецька влада наполягатиме на посиленні санкцій. Це змусить задуматися інших, зокрема, італійців, що вже були готові заходити в Росію.
Все б нічого, і Москва б на таке пішла без особливих проблем, але зловредні конгресмени все-таки всупереч опору Трампа узгодили текст резолюції щодо посилення санкцій. Хоча через лобізм енергетичних компаній деякі пункти все ж було пом'якшено, проте в законопроекті прямо ув'язується введення санкцій з нашою країною.
Відповідно до поправок, внесених Ukranian Freedom Support Act - закон про підтримку свободи України - тепер президент США зобов'язаний ввести щонайменше трих види санкцій щодо компанії або осіб, які інвестували в «спеціальні» нафтові проекти в Росії (шельф, Арктика або сланець) . Президент США також зобов'язаний буде ввести санкції проти «Газпрому», якщо буде визнано, що компанія істотно скорочує поставки газу до країн НАТО, до України, Грузії і Молдови.
І це ще не все. Тепер через 180 днів після вступу закону в силу міністр фінансів, державний секретар і директор національної розвідки повинні будуть представити комітетам конгресу доповідь із роз'ясненням низки положень.
По-перше. Повинні бути вказані прізвища великих російських бізнесменів, пов'язаних із Кремлем, а також вартість їх активів. В тому числі тих, що належать їхнім родичам і близьким.
По-друге. Визначити ступінь близькості цих бізнесменів до Путіна.
По-третє. Особливо важливий момент. У доповіді має бути вказано, чи були олігархи викриті в корупції, в тому числі і за межами Росії.
Скандал із Siemens наспів якраз вчасно. В американському конгресі отримали наочне свідчення того, що Москва сповнена рішучості обходити санкції і тому треба ударити не тільки по державних підприємствах, але також і по інтересах олігархів.
Сенс дуже простий. Справа не в прямому фінансовому збитку, який міг бути завдано вузькій групі великих бізнесменів. Вони отримають компенсацію з бюджету за рахунок народу. Важливо було показати, що хто завгодно може опинитися під прицілом американських органів з відповідними наслідками. Найлегше - це опинитися нев'їзним.
Це дуже болісно для багатьох. Вони кошти, нажиті непосильною працею, по розпилу і злодійству вивели на Захід, придбали хатинки-пентхаузи в престижних районах Лондона, вчать дітей у тамтешніх університетах, вклалися у західний бізнес, а тепер є пряма загроза того, що все полетить невідомо куди.
По-перше, цим неможливо скористатися, тому що не впустять і, по-друге, можуть і відібрати, якщо доведуть факт корупції за законом, який прийме конгрес і підпише Трамп. Надія, що він накладе вето, вельми примарна, не те у нього становище, щоб робити це і задиратися з законодавцями. Навіть якщо і накладе вето, то його легко подолають, і в Білому домі це добре розуміють.
Все, звичайно, буде видно за конкретними діями американської влади. Грізні папери там писати вміють, а от як будуть виконувати... Поки є всі ознаки, що будуть.
Основна мета цього законопроекту - у визначенні для Путіна і його оточення найближчого майбутнього. Не випадково описані санкції і дії здійснюватимуться не раніше весни наступного року і вже після обрання Путіна на наступний термін, якщо він піде на вибори.
Друга мета - підрив мовчазною домовленістю великого російського бізнесу з Путіним. Його підтримували в усьому, але він зі свого боку забезпечував необхідні умови зв'язків із Заходом. Тепер з подачі конгресу ця домовленість втрачає сенс. Путін не забезпечує її виконання. Навіщо витрачалися роки, наживалися палати кам'яні в Лондоні, Парижі, на Лазурному березі або в Іспанії, виводилися кошти в європейські банки, якщо Акела промахнувся спочатку в Україні, потім у Сирії і вкрай посварився з усім світом. Такий ватажок не потрібен, і тому варто задуматися про найближче майбутнє.
Щонайменше, слід очікувати прискорення відпливу капіталу з Росії. Не тільки у вигляді фінансових ресурсів, а й у переході під іншу юрисдикцію. І це набагато небезпечніше й істотно болючіше для економіки. Адже виведені російські компанії податки сплачуватимуть в іншій країні.
І останнє. Схоже, що американська адміністрація почала змагання з конгресом у тому, хто посяде більш антиросійську позицію. Спочатку призначення на посаду спецпредставника по Донбасу яструба Курта Волкера, тепер чергове кадрове рішення, що не краще для Москви за перше. На пост помічника держсекретаря США по Європі і Євразії висунуто політолога, експерта зі східноєвропейських справ Уесса Мітчелла. Кажуть, що цей яструб небезпечніший за Волкера. Проходження його кандидатури в конгресі сумнівів не викликає.
Хоча московська преса пише, що держдепартамент не робить великого впливу на політику і Трамп діє хаотично, насправді це не зовсім так. Незалежно від суб'єктивних бажань президента, він повинен іти на посилення курсу проти Росії, і призначення останнього часу підтверджують це.
До осені для України складеться вельми сприятлива міжнародна обстановка. Москва змушена буде щось вирішувати по Донбасу. Однак до цього буде зроблено чергову спробу загострити військову обстановку, щоб викликати невдоволення всередині нашої країни. Зараз категорично не можна відступати навіть на метр, і від становища на лінії фронту повністю залежатиме можливість дипломатичного витіснення окупантів з нашої території.
