Сталін з ними: у Луганську вже височіє «вождь народів»
В окупованому Луганську сталася подія, яка там неодмінно мала статися, раніше чи пізніше. Там установили пам’ятник Йосифу Сталіну. Досить скромний, але ж головне – почати. До цього на стінах кабінетів тамтешніх самозваних «керівників» висіли портрети Дзержинського, Андропова, Уго Чавеса і того ж Сталіна, на площах столи пам’ятники Леніну і Ко радянського «розливу», але власну монументальну пропаганду ані російські окупанти, ані їхні місцеві пахолки не розпочинали. Й от Рубікон перейдено. Поява бюсту Сталіна у Луганську – це символ не меншого значення, ніж скинення два роки тому у Києві під час Євромайдану «головного Леніна країни».
За інформацією сайту «Луганський радар», пам’ятник встановлено на території офісу «Союзу комуністів Луганщини», який розташований у Кам’янобродському районі міста. Мовляв, влада до цього не має жодного відношення, що місцеві комуністи хочуть, те і роблять. Але якось не віриться, що така акція за участю «громадських діячів ЛНР» та офіційної делегації Компартії Росії (понад 19% голосів виборців, 92 депутата Державної Думи з 450) могла би відбутися без санкції місцевих «тузів» і «тузиків». Особливо зважаючи на те, як активно за останніх рік в «ЛНР» знищувалися всі вагомі персонажі, що відхилялися від «генеральної лінії»…
Отож можна зробити висновок, що на окупованих територіях Донбасу все чіткіше вимальовується політико-ідеологічна лінія маріонеткової «влади», яка загалом збігається з курсом Кремля на «повзучу ресталінізацію» в Росії. Не випадково ж у цій державі відкриваються музеї Сталіна, їздять вулицями «сталінобуси» і в телефільмах вихваляється неземна мудрість «великого вождя». І те, що сказав на відкритті пам’ятника представник КПРФ Казбек Тайсаєв, теж збігається з намірами «кремлівських чекістів, тільки вони воліють не так відверто їх артикулювати, прикриваючись туманними фразами про «русский мир» і «единый народ». А комуніст Тайсаєв нічого не приховує: «То, что открыли здесь бюст Сталину, – это дань великой стране, которую мы с вами все равно построим, объединимся. И будет великий союз братских народов, где будут и русские, и украинцы, и белорусы, и все 200 национальностей, которые населяли нашу великую державу – СССР».
Іншими словами, що там ЄС і НАТО, членами яких є держави Балтії, що там система міжнародної безпеки та принцип непорушності кордонів – Сталін, як і раніше, є символом агресії Кремля та анексії чужих земель. Почавши з Грузії та України, Росія не спиниться ніде, якщо її не спинити силою.
На цьому можна було би поставити крапку, якби не одне «але». Пам’ятник «вождю всіх народів» у Луганську був відкритий у його день народження – 18 грудня (в анкетах Йосиф Сталін-Джугашвілі писав, що з’явився на світ 21 грудня 1879 року, але насправді ця подія сталася на рік раніше, і 18 грудня). Що ж, дії комуністів Луганщини та їхніх партайгеноссе з Москви зрозумілі. Куди менш зрозумілими є дії всеєвропейських поборників демократії; адже того самого 18 грудня був ухвалений спільний висновок Європейської комісії «За демократію через право» (вона ж – Венеціанська комісія) та Бюро демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ про те, що український закон про декомунізацію не відповідає стандартам Ради Європи, відтак цілу низку його статей слід переробити. Справді, деякі моменти цього закону виписані нечітко, а деякі потребують доповнень. Але з якого дива мудрі європейці вирішили порадувати прихильників сталінізму у день народження «вождя» (а що таки порадували, засвідчує реакція «червоних» в Інтернеті)? Невже ж випадковий збіг обставин? Чи в апараті Венеціанської комісії працює законспірований «кріт», який виставляє в очах російських обивателів й українських «комуняк» європейських юристів дурниками та служниками «кремлівських чекістів»?
І ще одне запитання на «європейську тему»: КПРФ уже заявила, що готова допомогти КПУ оскаржити судову заборону останньої у Страсбурзі. Як буде з допуском до Європи представників партії, яка не приховує намірів знищити низку незалежних держав (у тому числі й членів ЄС та НАТО) й відновити тоталітарний лад на 1/6 земної кулі? Де межа толерантності до відвертих ненависників демократії та паліїв війни? І до якої позначки впаде авторитет Європейського суду з прав людини в Україні, якщо він візьметься захищати право на існування партії, у програмних документах якої прямо засвідчується її більшовицький родовід – з усіма відповідними наслідками?
Загалом же знакова подія в Луганську доводить беззаперечну правоту тих, хто започаткував і продовжує проводити декомунізацію України, - бо ж така декомунізація, як бачимо з висловлювань речника КПРФ Тайсаєва про агресивні наміри його партії і всіх прихильників «великой страны», водночас об’єктивно є боротьбою проти російського колоніалізму й імперіалізму.
