Страшна помста
Звичайно, нинішній американський президент непередбачуваний, як сліпий уночі, але одна з найважливіших констант американської культури — це помста. Зрозуміло, що вона виряджається в одежі справедливості, але це саме — око за око, життя за життя. Старозавітний варіант «отвєтки». Без будь-якої лівої-правої щоки.
Однак схоже, що Трамп божевільного Кіма боїться. В принципі цього горобця бояться усі, крім кремлівських, які — що не виключено — товстим Буратіно на ниточках і крутять. Або підбивають: не сси, лягухо, моряк дитини не образить. В тому сенсі, що якщо Трамп, як він погрожує від страху й здивування, чучхе у маринаді розбомбить до північнокорейської матері, йому з цієї пірровою перемогою довго не розрахуватися. Мало того, із цим й Америці буде непросто, тому що другу Хіросіму їм в борг не повірять. Час не той. Але й не робити нічого не можна, бо товстий хлопчик сам не зупиниться і цілком може запулить ядерною боєголовкою на сирих дровах світ за очі.
Для Росії це шанс помінятися із кимось шкурою/роллю останнього негідника: якщо Кім з країни наляканих ідіотів гахне — з ним, якщо Трамп — то з останнім коханням російських емігрантів.
Але тут є ще один важливий інгредієнт, з якого я й розпочав. В американській культурі помста-справедливість — нескасовна цінність. Я не кажу, що закатованого північнокорейцями американського туриста їм не простять ніколи. Не кажу, що це більше ніж балістичні ракети, що летять на всі чотири боки через Японію. Так, ракети це toо much, але як пробачити знущання над американським громадянином, як дозволити божевільному корейському Гамлетові тон, яким він розмовляє з Великим білим вождем із Вашингтона, республіканські реднекі цього не зрозуміють.
Без помсти-справедливості Америка, як годинник без стрілок. Обидві війни — іракська та афганська було влаштовано, оскільки пробачити атаку на вежі-близнюки було несила. Як неможливо було пробачити Перл-Харбор, за який відповіли білі, як сніг, Хіросіма й Нагасакі. Але на разі для того, щоб показати невгамовному Кімові «махроть всея Руси» не вистачає останнього китайського попередження, тобто нищівної причини та слідства.
Вони є, але замалі для прицілу. Там що, Трампа тримають семеро, пояснюючи: сьогодні рано, завтра пізно, чекайте, ваша вельможносте, поки ваш несамовитий брат із розкосими, але жадібними очима підставиться по повній.
Кремлівські, які Кіма-божевільного й підбивають, якраз зацікавлені, щоб Трамп вгатив без серйозного приводу, щоб світ змінився, і пустощі Путіна з Кримом, Донбасом та Боїнгом здалися аленькими квіточками в маковому полі в Ескобара. Сечін ібн Сурков телефонує Кіму по ночах і нацьковує: далі запускай, голосніше кричи, що божевільний з діда-прадіда, не бійся нічого, ми тебе при нагоді відмажемо. А сам аж слину пускає від нетерпіння: коли ж Кім перемкне стрілки світової історії, і Росія повернеться до числа осудних і шанованих — все розуміється в порівнянні — країн-держав.
Каспаров би сказав, що це цугцванг. І чекати неможливо, й першому ходити боязко. Та й за батьківщину-матір «Самсунга» неспокійно якось. Адже Кіму Третьому перемога не потрібна, йому помста, страшна помста потрібна. Адже він камікадзе, Гастелло й Олександр Матросов в одній амбразурі. Тому шпигуни 007 всього світу днями й ночами думають, як би самого хлопця з мізками набакир дістати й світову пожежу не роздмухати. Хлопчина, щоправда, страшно схожий на Трампа, ну, просто Дональд в юності, з’їхав з глузду від безкарності й лестощів і дуже вже хочеться спробувати скрипучий поворот керма. Тобто для Трампа — це як плювати в дзеркало, як бій із тінню. Але не відповісти ніяк — вік Кіма не бачити.
