Сутінки московського протесту
Суботня картинка несанкціонованої акції опозиції - гуляння опозиції московськими бульварами, що завершилося мітингом на Пушкінській площі, була цілком благосною і явно розрахованою насамперед на зовнішнє споживання. Ніхто демонстрантів не намагався розганяти або затримувати, жодних космонавтів-омонівців і близько не було. Поліцейські чинно супроводжували демонстрантів, які гуляли без узгодження, а симпатичні кінні дівчата-поліцейські час від часу оголошували в гучномовці, що акція не узгоджена. Просто західноєвропейська картинка! Московська влада радісно демонструє світові, що може не гірше, ніж у Парижі чи Берліні не розганяти навіть несанкціоновані акції, а лише супроводжувати їх дуже ввічливою поліцією. При цьому більшість затриманих лідерів протесту так і залишається під арештом і кримінальні справи проти активістів за звинуваченням у масових заворушеннях не закриті, і вдома у студента Єгора Жукова, який став символом цих фальсифікованих справ, якраз у ніч на 31 серпня пройшов обшук.
Влада переконана, що справу вже зроблено. Протест видихався, багато народу опозиція на московські вулиці більше не виведе, і вибори в Мосміськдуму пройдуть за сценарієм, написаним Сергієм Собяніним і його командою. Поліція заявила, що в гуляннях і мітингу брало участь 750 осіб, преса називає більш реалістичні цифри в 3-5 тис. учасників гулянь. Але все одно з такою кількістю протестувальників, як це було заздалегідь зрозуміло, нічого від влади домогтися не вдасться. А судячи з того, що в Москві не проводиться жодних помітних заходів проти «розумного» голосування, до якого закликає протестувальників Олексій Навальний, влада зараз у такому голосуванні жодної загрози для себе не бачить. Вона не сумнівається в своєму контролі над виборчими комісіями на місцях і вважає це набагато більш важливим чинником майбутньої перемоги, ніж здійснене з 1 вересня підвищення пенсій московським пенсіонерам. Влада впевнена в тому, що в Думу пропустять тільки тих рекомендованих Фондом боротьби з корупцією для «розумного» голосування кандидатів (здебільшого це комуністи, але є також представники «Яблука» і «Справедливої Росії»), в чиїй лояльності до Собяніна немає жодних сумнівів. Та й буде таких обраних суто символічне число - 3-4 депутати. У день голосування, очевидно, ніяких протестних акцій не планується, а тих небагатьох, хто спробує протестувати проти підготовлюваних масових фальсифікацій на виборах, жорстоко придушать. Потім же, після виборів, які протестувальників вже без нового серйозного приводу не збереш. А щоб запобігти майбутнім протестам, вже в понеділок затримали їх нових лідерів - журналіста Іллю Азара і співробітника ФБК Миколу Ляскіна.
У Москві сьогодні дуже важко зрозуміти, що через тиждень повинні відбутися вибори в міську думу. Наочна агітація на вулицях практично відсутня, активісти не роздають на вулицях листівки з закликами голосувати за того чи іншого кандидата, немає таких листівок і в поштових скриньках городян. Немає і таких видів виборчої кампанії, як збори виборців, на яких виступають кандидати в депутати або їхні довірені особи. Причому виборчої кампанії фактично не ведуть як провладні кандидати, чиє головне завдання - всіляко приховувати свій зв'язок із «Єдиною Росією» через крайню непопулярність останньої в народі, так і опозиційні кандидати, перш за все від КПРФ. Створюється стійке враження, що як у владі, так і в рядах керівництва «системної» опозиції всі з усіма вже домовилися. Комуністи, як бувало вже не раз, в обмін на надання числа мандатів, достатнього для сформування найбільшої в Мосміськдумі опозиційної фракції, закриють очі на масові фальсифікації при підрахунку голосів на користь кандидатів із «собянінського списку». Як видається, в Москві партія влади вже не в змозі, навіть за відсутності кандидатів від реальної опозиції, перемогти при більш-менш чесному підрахунку голосів. Не виключено, що столицю Росії вже 8 вересня чекає чеченський сценарій підрахунку голосів, коли виборчі бюлетені не вкидаються в урни для голосування і не фальсифікуються тим чи іншим чином, а відразу пишуться підсумкові протоколи з заданими цифрами, як це, до речі, було і за радянських часів на всій території СРСР. В умовах вкрай непопулярної пенсійної реформи і падіння рівня життя більшості населення кандидати від «Єдиної Росії», які нехай і маскуються під «незалежних» і мають на своєму боці потужний пропагандистський апарат, набрати необхідну для перемоги відносну більшість голосів вже не в змозі і можуть покладатися тільки на фальсифікації. З такого вкрай неприємного для правлячої партії становища можуть бути два виходи. Або рух протесту шириться і зрештою змушує владу повернутися до більш-менш вільних виборів, як це сталося в країнах Східної Європи, або влада наближає російську реальність до радянської доперебудовної, остаточно перетворюючи вибори всіх рівнів на відвертий фарс. І влада, що не дивно, все більше обирає другий варіант.
У Петербурзі ж, де 8 вересня мають відбутися вибори губернатора, а нинішній кандидат від партії влади не користується популярністю у городян, влада, судячи з усього, вирішила діяти за найжорсткішим сценарієм. Відомий кінорежисер Володимир Бортко, який запам'ятався телеглядачам за телесеріалами «Бандитський Петербург» і «Майстер і Маргарита» та телефільму «Собаче серце», балотувався в губернатори Петербурга від КПРФ. І, згідно з опитуваннями, мав шанси перемогти чинного губернатора Олександра Бєглова. Однак раптом просто на теледебатах у прямому ефірі 30 серпня режисер оголосив про те, що завтра ж зніме свою кандидатуру. Своєї обіцянки Бортко дотримався, але ні тоді, ні пізніше жодних виразних пояснень своєму вчинку не дав. А коли преса повідомила, що напередодні заяви про зняття з виборів він зустрічався з такими шанованими людьми, як заступник керівника адміністрації президента Сергій Кирієнко і заступник повпреда по Північно-Західному федеральному округу Вадим Потомський, Бортко сам факт зустрічі заперечувати не став, але простодушно запевняв, що високопосадовці, якимось чином дізнавшись про його намір зняти свою кандидатуру, наполегливо вмовляли його не робити цього, але він на вмовляння не піддався. Це могло б бути схоже на правду, якби режисер зміг більш-менш виразно пояснити, що саме спонукало його знятися з виборів. Але Бортко пояснень так і не дав.
А ще днем раніше, перед зустріччю з Кирієнком і Потомським, режисер бачився з міністром культури Володимиром Мединським, якому розповів про новий проєкт, присвячений російському імператору Олександру I і французькому імператору Наполеону I Бонапарту, Вітчизняній війні 1812 року і Закордонному походу російської армії. Тому можна припустити, що стосовно Бортка влада застосувала політику батога і пряника. Спочатку міністр культури запропонував йому пряник у вигляді ну дуже солідного державного фінансування серіалу-блокбастера про Олександра I і Наполеона I. А коли Бортко не дав чіткої відповіді, в бій пішла важка артилерія у вигляді Сергія Владиленовича і Вадима Володимировича (останній за сумісництвом ще і член ЦК КПРФ від Ленінградського обласного відділення партії - це щоб читачі розуміли реальну ціну комуністичної опозиційності). Обидва ці дуже ввічливі джентльмени, цілком імовірно, дали зрозуміти режисерові і джентльменові, що якщо він негайно не зніме свою кандидатуру з губернаторських виборів, то з ним може трапитися щось настільки погане, що всієї його художньої уяви не вистачить, щоб змалювати собі це. І Бортко здався, усвідомивши, що існують пропозиції, від яких неможливо відмовитися.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
