Сила тиску
Співробітники СБУ, в чиєму провадженні знаходиться кримінальна справа щодо російського спецназівця ГРУ Генштабу збройних сил РФ Євгена Єрофєєва, чинять на нього тиск і пропонують політичний притулок в Україні. Про це нещодавно повідомила його адвокат Оксана Соколовська, передає джерело. «На нього чиниться дуже серйозний тиск. Йому пропонують політичний притулок», — сказала вона. Щоправда, пізніше радник голови СБУ Маркіян Лубківський спростував цю інформацію.
Для Євгена Єрофєєва війна проти України скінчена. Нещасливим для спецназівця стало місто Щастя, що на Луганщині, де поранений військовослужбовець РФ, а за іншою версією, «міліціонер ЛНР», потрапив у полон. Туманна історія російського офіцера, що заблукав у донбасівському степу, від якого відмовилася його країна, швидше за все, завершиться вироком українського суду. Єрофєєв спочатку рятував собі життя, тепер же він бореться за свою свободу. Єдине, за що не може боротися військовослужбовець, так це за честь офіцера, якщо звичайно не доведе, що його привезли до України з мішком на голові й змусили вбивати.
Адвокат не розкриває дужки й не розповідає подробиць, тому нам важко судити про те, що саме полонений офіцер вважає «серйозним тиском».
Можливо, пропозиція політичного притулку прозвучала від працівників СБУ двічі, що могло здатися занадто нав’язливим і могло обурити Єрофєєва, який прогулювався уздовж українських позицій з автоматом «Вал», що безшумно стріляє?
Ще пропозиція «хунти» могла пролунати за обідом, що могло розладнати травлення непроханого гостя, а може, й обід був не дуже калорійний, не включав у себе вітамінний комплекс, до якого боєць звик у рідному Тольятті.
Хочеться запитати бравого російського офіцера про вбивство українського військовослужбовця Вадима Пугачова. Це підле вбивство на нього не тисне? Чи відчував Єрофєєв тиск, і якою мірою, коли його оперували українські лікарі, перебираючи його військові кісточки? Чи відчував російський витязь особливий пресинг, коли у нього з’явився адвокат, коли до нього допустили представників ОБСЄ і коли його відвідав російський консул в Україні?
Ми вже спостерігали чудові перетворення, коли самовпевнені російські хлопці відразу перетворювалися в полоні на пацифістів і жертв путінської пропаганди й до них відразу поверталися розум та усвідомлення моменту.
У «гібридній війні» і люди «гібридні». Єрофєєв — типовий герой гібридної війни і те, що він носить звання російського офіцера, згадав лише тоді, коли валявся поранений на полі бою і боявся, що його пристрелять українські військовики в помсту за вбитого товариша, або накриють мінометним вогнем свої ж «гібридні брати», що заблукали в чужому для них степу. Не спійманий — не воїн, а зловили, так відразу прізвища командирів відскакують від зубів.
Росії не потрібні мертві солдати, їх закопують мовчки
по-злодійськи, а полонених взагалі не існує. Сосо Джугашвілі під час Другої світової втрачав інтерес до полонених солдатів та офіцерів РСЧА, його шляхом іде й Путін.
Багато хто стверджує, що Путіну не дають спокою лаври Сталіна, тож йому б згадати забутий урок історії, коли генералісимус повільно помирав на Кунцевській дачі, що добре охоронялася, в мокрих штанях в калюжі із власною сечею. Тиск!
Все може повторитися. Можна стати ближче до великого Сталіна й у гарячковому маренні почути останні слова соратників: «Панове, не заважаймо президенту. Володимир Володимирович спить».
