Україна—Польща: початок «смуги незгоди»?
Як ухвалення сеймом Польщі резолюції щодо Волинської трагедії може вплинути на відносини Києва та Варшави
Депутати Сейму Польської Республіки ухвалили 22 липня резолюцію, присвячену річниці Волинської трагедії, низка положень якої містять, м’яко кажучи, не цілком прийнятні для українців. Зокрема, в документі стверджується, що події 1943—1945 років на Волині є «геноцидом, скоєним українськими націоналістами», а також оголошується кількість жертв з польського боку: «понад сто тисяч поляків (?! І. С.)» загинуло від рук бійців підрозділів ОУН—УПА, СС-Галичина «та інших підрозділів, які співпрацювали з німцями». В резолюції Сейму вшановується пам'ять поляків, «по-звірячому вбитих українськими націоналістами», водночас польські депутати згадують і вбивства українців, вчинені польськими збройними підрозділами. Стверджується, що «не можна ані применшувати, ані ставити під сумнів польські акції відплати проти українських поселень, під час яких також гинуло цивільне населення». Водночас про кількість загиблих українців у документі взагалі не йдеться.
Отож, що насамперед привертає до себе увагу? По-перше, те, що польські законодавці наполегливо вживають термін «геноцид» при оцінці Волинської трагедії, ясна річ, геноцид саме поляків (при тому, що українські інтелектуали, журналісти й дипломати не раз застерігали проти цього). По-друге, просто вражає оприлюднена на такому рівні кількість жертв з польського боку — понад 100 тисяч людей. Чим підкріплена ця цифра, звідки вона взята? З праць краєзнавця Єви Семашко? По-третє. Привертає увагу чітка послідовність: геноцид чинили «українські націоналісти», які до того ж «співпрацювали з німцями» (Кремль аплодує), польські ж акції були лише «відплатою» у відповідь. 11 липня визнано Днем пам’яті жертв трагедії.
Як мінімум, прикра недалекоглядність — ось що можна побачити у резолюції депутатів Сейму. Такий документ суттєво посилює небезпеку того, що обидві наші держави вступлять у «смугу незгоди», можливо, навіть тривалу. І все ж, хай підтримка резолюції була практично одностайною — утрималось лише 10 депутатів з понад 400, ще 18 не голосувало — не втрачаймо надії на краще. В умовах кризи «староєвропейського» ядра ЄС Київ та Варшава просто зобов’язані знаходити спільну мову, попри болючі проблеми історії, ба більше — бути союзниками. Перед викликом — агресією Путіна — іншого просто не дано.
