Вибори на Донеччині: замальовки
Ми, як окружна комісія, максимально робили все можливе для того щоб у Куйбишевському і Ленінському районах Донецька відбулись дострокові вибори Президента України 25 травня.
Ми не зважали на прохання і погрози представників деенер. Думали нас захистять. Звертались до міліції, СБУ. Вони ставили біля нашого кабінету на чергування молодих хлопців з гумовими кийками, які дивились відео і фото вконтакті. У їх присутності нас пограбували 8 травня забравши оргтехніку, ми знайшли іншу. До останнього сподівались, що люди зі зброєю не загрожуватимуть ні членам дільничних комісій, ні виборцям. З 19 членів нашого окружкому не злякалось 11 людей, від їх імені я наважуюсь казати "ми".
Після того як позахоплювали інші ОВК у Донецьку, ми продовжували працювати, очікуючи нападу кожної хвилини. І кожного вечора було відчуття щастя і дива, маленької перемоги, надії що інші також зроблять свою справу.
Після ранкового нападу автоматників 22 травня ми розмірковували, чи працювати далі. - Надії на міліцію не має, до нас знов можуть прийти - Але ж що ви пропонуєте здаватися? - Ні-ні, але треба зрозуміти як це зробити щоб ніхто не постраждав.
Обговорювали ризики, небезпеку навіть не власну, а для членів дільничних комісій, виборців. Представник виконкому пояснював, що дії Києва, так звана анти-терористична операція - провокація, зрада, що треба робити як у Ізраїлі, що краще нам припинити діяльність. Всі погоджувались, що жодне життя не варте паперів, і тут же казали: давайте працювати далі, внизу чекають голови ДВК, їх не багато, але вони також готові ризикувати, давайте дамо змогу вплинути на майбутнє України в Донецьку хоч комусь, хоч сотні людей.
Того ж дня в обід знов приїхали автоматники, вже без посмішок і погроз. Просто поставили до стіни, обшукали, забрали приватний ноутбук у дівчини, яка формувала на ньому списки дільничних комісій. Одягнули наручники на голову комісії й увели його в невідомому напрямку.
Досі про нього нічого не відомо. Ми повідомляли в ЦВК, міліцію, СБУ, ОБСЄ, ООН. Але дружині Руслана навіть ніхто з них не зателефонував. Я тепер задаюсь питанням який сенс у цих інституціях. Українські журналісти теж не дуже поширюють цю інформацію. Видається, що це важливіше для іноземних кореспондентів, які намагаються задавати питання про нашого голову представникам деенер. А ще один з "сепаратистів", який брав участь у ранковому нападі, обіцяв дізнатися про Руслана де він і як.
Після 22-го травня наша головна проблема - це захоплений голова. Хоча й якимсь чиновникам видається, що тут 300 терористів й це не привід, щоб "саботувати" вибори. Але навіть за великого бажання у нашому окрузі вибори не відбудуться, бо ЦВК не передала бюлетені, відсутні списки виборців. Це з технічної точки зору, не кажучи про масову нестачу членів дільничних комісій й жодних гарантій безпеки. Жодного повідомлення від ЦВК, читаємо про її рішення у новинах. Нехай би хтось з них приїхав і показав приклад. Або хтось з кандидатів, які кажуть з екранів про велику відповідальність.
На мою думку, жодне життя мирної людини, чи спалена школа не вартує ритуалу виборів. І сподіваюсь нам все ж таки допоможуть й на наступних виборах ми голосуватимемо разом з усіма українцями.
P.S. Не вказую імена колег з міркувань безпеки. А голова ОВК №43 - Руслан Кудрявцев
