Як можна вбити громадянством
Вираз «громадянські права» давно вже став стійкою ідіомою. За замовчуванням передбачається, що становище громадянина якоїсь країни (на відміну від підданого, який має в першу чергу обов'язки по відношенню до суверена) означає, перш за все, певний набір прав. Наприклад, право на захист закону, право на участь в управлінні своєю країною... Згадаймо, що в античному світі людина, що вимовила фразу «Civis Romanus sum», отримувала практично повну недоторканність. Лише услід за правами громадянство передбачає обов'язки: утримувати свою державу за допомогою податків, захищати її в разі військової небезпеки тощо.
З російським громадянством, проте, справа трохи інакша. Воно - пастка, що здатна захопити намертво, а в деяких випадках і вбити.
Недавній приклад з українським політв'язнем Олегом Сенцовим - тому доказ. Ось як уповноважена з прав людини (так-так, особа, що обіймає цю посаду, обґрунтовує саме таку позицію - до цього ми повернемося трохи пізніше) Тетяна Москалькова доводить неможливість звільнення Сенцова, чого зараз вимагає якщо не весь світ, то його найбільш освічена і прогресивна частина:
«Згідно з українською Конституцією, їх громадяни видачі не підлягають на територію Росії - так само, як і у нас громадяни не підлягають видачі на іншу територію. Тому тут потрібно шукати якусь нову правову форму».
Правда, сам Олег Сенцов громадянином Росії себе не вважає і російського паспорта не має. Він розглядає себе виключно як українського громадянина, яким і є. Але Сенцов - кримчанин, і тому, на думку влади Росії, повинен померти. Адже РФ скопом записала всіх жителів півострова до своїх громадян, або, скоріше, підданих.
У цьому випадку російське громадянство - це, по суті, тавро. Господар випалив його на тобі - і тепер ти від нього нікуди не дінешся. Подітися, втім, можна, але лише за межами Росії і за деякої частки везіння.
Втім, йдеться не стільки про Олега Сенцова (про якого останніми місяцями хто тільки не писав), скільки про Тетяну Москалькову.
Москалькова, нагадаємо, є уповноваженою з прав людини в Росії, а це офіційний державний пост. Для неї як чиновника Сенцов, природно, є громадянином Росії, отже, найперший обов'язок пані Москалькової - захищати його права. Між іншим, саме вона як омбудсмен (або, якщо завгодно, омбудсвумен - кому як більше подобається) могла б знайти юридичну можливість для його звільнення. Зрештою, якби в законах не існувало лазівок, професія адвоката була б неможливою.
Однак сама Тетяна Миколаївна вважає інакше. На її думку, виходом могла б стати українсько-російська угода про правовий статус осіб з двома громадянствами. Її мало бентежить той факт, що, поки таку угоду буде укладено, голодуючий Сенцов десять разів встигне померти - і, таким чином, питання захисту його прав втратить актуальність. Не кажучи вже про те, що така угода навряд чи взагалі можлива, адже українське законодавство не припускає подвійного громадянства, і у Сенцова за фактом його немає.
Подібні аргументи звучали б досить доречно з вуст представників Кремля, російського МЗС, МВС або судової системи - зрештою, ми всі за останні роки звикли чути з Москви і не таке. Але що стосується уповноваженої з прав людини - тут особлива розмова. Самі собою згадуються сталінські адвокати з їх знаменитим «Немає кари, достатньої для мого підзахисного!».
Тут людина діє не просто всупереч, а протилежно своїм начебто прямим обов'язкам. Омбудсмен захищає не права людини - а права держави НА людину.
Картина розвиднюється, якщо згадати про те, що Конфуцій називав хибними іменами. На жаль, у Росії вони настільки поширені, що вже практично повністю витіснили імена справжні.
Парламент у цій країні, по суті, не парламент (тобто орган, що складається з представників громадян і призначений погоджувати їх інтереси між собою), а збори людей, призначених виконавчою владою, які покірно штампують будь-яке її рішення. І судді в РФ - не судді, а слухняні виконавці її ж волі. Однак парадокс полягає в тому, що ці помилкові імена практично в усьому світі сприймаються як справжні. Справа, ймовірно, в тому, що світовим елітам так зручніше жити. А в результаті депутат Держдуми може виглядати в очах французького або німецького парламентарія колегою. І вироки російських судів у світі визнаються - незважаючи навіть на те, що ні для кого не є таємницею, як їх було винесено. Це призводить до того, що носії «помилкових імен» відчувають себе все більш комфортно і все менше схильні від них відмовлятися.
Так само громадянство тут вважається не панциром, що захищає людину, її права і свободи, а зашморгом на її шиї. І для омбудсмена природньо цей зашморг затягувати замість того, щоб хоча б спробувати захистити права громадянина. Всі ці поняття перетворюються на щось протилежне своєму початковому змісту. Це не спотворення сенсу, а саме його перекручення.
Не факт, що воля українських громадян здатна серйозно вплинути на долю Олега Сенцова. Нехай на обкладинці його єдиного паспорта зображено тризуб, але ним повністю розпоряджається російська влада, яка вважає його своїм ... ні, не громадянином - підданим. Або, як говорили російські царі, холопом.
Схоже, все, що ми наразі можемо - демонструвати всьому світу, що в Росії мало не кожне слово має протилежний зміст. Війна - це мир, свобода - це рабство, а громадянство - знаряддя вбивства.
